4ornobile: (лені)
Слов'янськ

Нічого особливо нового, але теж інформація.
"Протестувальники" у своїй масі -- місцевий, так би мовити, асоціальний елемент: наркомани, алкоголіки, усілякі бомжі і міські божевільні. Над ними стоять незрозумілі чуваки невідомого походження (з понавезених) і купка місцевих тіпа-політиків з аутсайдерів. Певна кількість прихильників-городян теж підтягнулася, але зараз їх ланки порідішали. Ну, а в місті в цілому коїься ппц. Співробітник прийшов на роботу з розбитим таблом і нам'ятими боками. Запитали, що сталося. Каже, я і сам розумію, що це ідіотизм, але напередодні по дорозі додомі підійшла парочка, представилася Правим сектором і відгамселила. мабуть, для профілактики, ага.

Харків

Я давно казав, що товаришу Кернесу час завітати до Ізюмських лісів, але сталося так, що Ізюмські ліси завітали до товариша Кернеса. Се ля ві.
Втім, радіти нема чому. Сорока на хвості принесла, щоГєпу прибрали, аби напряму взятися за харківських ментів. Обіцяють золоті гори за хорошу поведінку і здачу національних інтересів. І сумніватися в харківських ментах мені чомусь не вдається. Місто з стиснутою дупою чекає травневих...

Отакі от справи, малятка.

Чорне.
4ornobile: (4орнобіле)


Харківські ментушки, відбивши свого сцикунця, безсоромно никають ніж з місця подій. Випадково так вийшло, ага.
4ornobile: (Я-2)
!IMG_0101
-00001-

Вибираюся до рідного міста дедалі рідше. Не вдається, не треба та й не дуже хочеться. В звичному повсякденні кожен візит за 400 з гаком кілометрів – це ривок, инколи з надривом. Але цього разу було твердо вирішено їхати. Відпустка ж – якщо не зараз, то коли? Тому притрусилися з братньої Польщі (ще раз дяка [livejournal.com profile] zuzichka за доставку наших розгойданих нічних тіл з єропорту до хати), перепакували валізи – і на вокзал.

Дофіга слів про те, як з'їздилося... )

Сподіваюся, наступний візит буде, все ж таки, не за рік, а раніше. І що таки виберуся погуляти містом і подивитися, яке ж воно зараз насправді.

Щіро своє 4орнобіле.
4ornobile: (Я-2)
!IMG_9938
-01-

Я люблю маленькі й не дуже розкручені музеї. Відомчі, профільні і таке инше. По-перше, в них можна знайти цікаві артефакти – щоправда, цікавими вони будуть лише для вузького кола поцінювачів. По-друге, такі музеї часто-густо дають куди більше уявлення про не такий вже й давній побут та життя – справжнє, повсякденне, зрозуміле – ніж великі, але й совкові краєзнавчо-історичні монстри. Взяти, наприклад, Музей однієї вулиці на столичному Андріївському: там же все близьке й знайоме. Такі ж світлини були у моєї бабці у фотоальбомі (це я імпровізую: в моєї бабки, доньки простого селянина – ворога народу, фотографій не було), а такий патефон був у старенької сусідки... Але щось я розпатякався патетично. Видно, давно не писав і скучив за ЖЖ-жанром.

Колись я писав про троха несподіваний для знатного портового міста Харкова Морський музей. На цей раз мова піде про Музей керамічної плитки та сантехніки.

Більше кераміки, хорошої та різної!.. )

Щиро ваше кахляне, тобто 4орнобіле.
4ornobile: (двоє)
!IMG_0126
-0001-

В рамках дружнього набігу на батьківський холодильник Харків ми з [livejournal.com profile] mur_myrka з короткочасним неробочим візитом відвідали місцевий Парк культури та відпочинку ім. М. Койкого Горького. Дуже нам його харківські друзі радили, мовляв, подивіться, до чого техніка дішла. Техніка нас не сильно вразила, оскільки проінспектувати її не дала жаба (35 грн. за коло на "Американських гірках") або черги (півгодини на "Чортове колесо"). Зато на місці Центрального фонтану тепер є инших фонтан -- здається, по-научному його називають "шутіхою", але я більше схильний до "плювачки". Ото на днях перебирав світлини, дивився на себе збоку і реготав.

1010 фотопоглядів Мирки... )

Біле.
4ornobile: (філін-кот)

Фото Дмитра Чигрина з ФБ (для довідки: раз, два)

Кволе спостереження за подіями в Харкові вкотре переконує, що місто перетворилося на справді Першу столицю. Тільки не культурну, інтелектуальну чи ще якусь. Харків дедалі міцніше окопується на позиціях Першої столиці всеукраїнського абсурду. І, схоже, навіть хизується цим.

Я глибоко переконаний, що ніяких нічних провокацій ака "підрив пам'ятника Леніну", про що про всяк випадок пробелькотіли наші запеклі апазіціонери, не планувалося. По-перше, він знаходиться акурат напроти пункту міліції, а щоб його підірвати пачки петард з Барабашовського рику не вистачить. По-друге, місцева влада надто дрочить на цей пам'ятник. Він для них -- святе, не дарма ж 100 тісяч гривень на його "ремонт" витрачали не так давно. Та й де Кєрнес буде водити хороводи з матрьошками, буратінами та иншими символами сусідського мас-культу, що окуповують найбільший майдан країни кожного ліпшого свята?

Але це крутіше за провокацію... )

Гєпа -- молодець. На відміну від инших регіоналів він чудово зрозумів. що народу таки треба хліба і видовищ. І він дає і те, і инше. Місто квітне: в метро відкриваються нові інсталяції святопокровителькам МГУ, поганих чиновників обіцяють поділити на нуль, навіть ЛАЗівські автобуси нарешті закупили. Але Харків відчайдушно відмовляється зазирнути трошки глибше за всю цю етикеточку і прискіпливіще подивитися на саму цукерку. Щоб зрозуміти, що один пройдихвіст, мило посміхаючись рецидивістською ряхою, захопив їх власну квартиру, побіливши натомість коридор і виділивши справжнім мешканцям невеличку каптьорку з китайськийм євроремонтом. Зробленим, до речі, втридорога і в кредит під шалені відсотки, виписаний на ім'я самих харківців.

Чорне.
4ornobile: (Я-2)

Непарадний Харків доставляє, як завжди.

Невмируща яма, що кочує на підї'їздах до будинку вже 10-й рік. Її вже безліч разів засипали і асфальтовували, але щороку вона 'являється знову.

Така ж невмируща калюжа на в'їзді у двір.

Заварені сміттєпроводи в багатоповерхівках і стабільно непрацюючі вантажні ліфти - наш, за спогадами старожилів, зупинився ще у 90-х і ніяк не їде попри всі переконання міськвлади, що життя покращується шальоними стрибками.

Дві мерзотні морди на всіх місцевих телеканалах. Вони всюди, бляха.

Втулена на п'ятачку між двома будинками 25-поверхівка, в яку за останні три роки так ніхто і не в'їхав (я б теж не в'їжджав, чесно кажучи).

Ну і тепер вже тотальна російськомовна реклама. Вониздобули. хулє.

А так -- прекрасне, світле. сучасне місто, чо'. Ордена Потьомкіна.

Сіре.
4ornobile: (лені)

Харків.

Пам'ятаю, одним з головних закидонів кандидата в мери Харкова Міши "зуби скалиш" Добкіна його попереднику Володимиру Шумілкіну (від якого, зрозуміло, ну прям вся розруха і проблеми міста-негероя) були ярмарки на площі Свободи. "Ніпазволім-ніпрастім! Базару ні мєста на главной площаді горада!" -- переконуав тоді Міша, беручи (і таки взявши) на лошка довіршивих городян.  Минуло троха часу -- не пам'ятаю: рік? півтора? -- і на під харківським Леніним знову з'явилися ларьки. Мовляв, площа велика, треба якось використовувати, бла-бла. Мешканці міста-сателіта ринка Барабашово сковтнули на раз. Хулє, не вперше ковтати.

Ну і хто сьогодні пригадає оте мішине базікання? Сказали "божа роса" -- значить, "божа роса". А при Шумілкіні було гірше, да.



А між тим у Києві...

Украинские железнодорожники, а также представители других общественных организаций проводят акцию протеста под стенами Министерства инфраструктуры Украины. По словам организаторов, процесс скрытой приватизации сопровождается разворовыванием бюджетных средств, произволом и расцветом коррупции: «Цены на проездные билеты необоснованно растут, при том, что их практически невозможно свободно приобрести в ж/д кассах, качество обслуживания пассажиров на самом низком уровне и все это происходит на фоне безудержного сокращения рабочих мест».

От, навіть залізничники -- і ті, панікери, не хочуть жити харашо. Їм Коля-паравоз добро, інвестиції, а вони, неблагодарні... Нічо, пройдуться ще братки по хатах найбільш активних. Будуть знати, наволочи, як покращення не цінувати.

Сірувато-чорне.
4ornobile: (руде)

"В фан-зоне на площади Свободы в Харькове монтируют гигантских матрешек..."

От я ніколи, ніколи, НІКОЛИ не зрозумію, яким боком матрьошки, царь-пушки, балалайки та инша російська хня дотична до Харкова зокрема і до Слобожанщини взагалі. Ну не російське це місто, хоч кров'ю харкай, не російське! І ніколи ен бавилися харківці матрьошками -- да і нахера козаку матрьошка? Так ні ж: тулять і тулять, зупинитися не можуть!

Особисто для мене вже сам цей факт достатній для того, щоб гнати наш твікс в шию аж в рідний Ізраєль. Ібо держслужбовець, котрий не поважає свою державу, апріорі не здатен якісно виконувати свої посадові обов"язки.

Неправду кажуть, що Одеса-мама -- Ростов-отець. Отець -- не Ростов, отець у нашому випадку -- Харків. Ті ж самі совки,  та ж сама дрімуча українофобія, та ж сама ненажерність і підминання усього життя міста під себе... Тьху!

Чорне.

4ornobile: (Default)

Наші посадовці, схоже, все ще живуть в безінтернетному СРСР, де можна по-дитячому збрехати і ніхто не помітить, бо перевірити неможливо. Йолопи, чесне слово.

Хочеться взять і... ну самі знаєте.

Originally posted by [livejournal.com profile] yatswish at "Поездов с пассажирами остановившехся в тоннеле в данной ситуации не было"
Підземельне темне.
4ornobile: (знак)

"...Это некий отдельный мирок со всеми правилами и законами мирка. Эти правила и законы нельзя просто придумать, они формируются сами. И лишь иногда в пространство этого мирка вторгается съёмочная группа. Причём выглядит это примерно как появление съёмочной группы телевидения. Никаких дублей и трещоток «дуль такой-то». Люди продолжают жить своей жизнью, а операторская группа не вмешиваясь снимать то, что ей кажется интересным... Поскольку остановить действие нельзя, чтобы сменить плёнку, работало сразу две операторских группы (по три человека), когда у одной группы заканчивается плёнка, появляется вторая группа и продолжает съёмку, а первая уходит менять плёнку, а потом вновь приходит и т.д. Все члены операторских групп одеты во всё чёрное, даже на лицах у всех, за исключением Юргена Юргеса были чёрные шапки-маски с прорезями лишь для глаз. То есть это были как бы демоны, которые вдруг возникали из ниоткуда, почти бесшумно делали свою работу, а потом исчезали. А жизнь Института продолжала идти своим чередом..."

(с) [livejournal.com profile] germanych

Про зйомки фільму "Дау". Харківцям, гадаю, буде особоливо цікаво. Хоча й нехарківцям, безперечно, також.

Частина 1.
Частина 2.
Частина 3.
І фінальний винос мозку.

4б.
4ornobile: (Я-2)



От цікаво: ніби і яким вже скромним був цей -- ну, котрий вже минулий -- рік на мандри, а нині порахував і навіть трошки зрадів: загалом за 12 місяців я вибирався з дому заради дороги і нових краєвидів 10 разів, відвідав 14 міст, з них вперше -- 8. Дрібничка, а приємно. І якщо починався рік для нас з [livejournal.com profile] mur_myrka з її рідного Львова, то закінчувався він на протилежному краю України -- у моєму рідному Харкові.

Зимовий Харків зустрів похмуро й непривітно, загальноукраїнська хмарна погода лише посилювала його звичну й нелюбиму мною загальну сірість. Проте, це не завадило троха побродити і спробувати пошукати в місті Х якісь нові риси. Щоправда, витягати камеру зайвий раз не хтілося, та й не дуже було на що, тому фото на цей раз не буде: просто кілька нотатків, скоріше для себе, ніж для широкого загалу.

Передноворічний Харків здивував пробками по всьому місту, від центру до самих до околиць. Зазвичай після завантаженого трафіком Києва Харків здається якщо не безлюдним (влітку, коли всі роз'їжджаються по відпустках та домівках), то досить спокійним, з невеличкими пробками та тягнучками в чами пік. На цей раз стояли вуличка навколо майдану Конституції і майдану Свободи, були забиті Клочки і Павлово поле, повільно тягнулися Салтівка й Олексіївка. Причому не в пікові години, а протягом всього дня. Ну, а фіга -- останні вихідні перед Новим роком, всі вибралися по подарунки.

Хвалений гус-асфальт, який начебто мав пролежати довго і надійно не один і не два роки (оголошений гарантійний термін придатності подібного покриття на Дарницькому мосту у Києві, наприклад, -- 30 років. Бг-г-г...), в багатьох місцях треба явно міняти -- на радість самі знаєте кого на літеру "Г". Зараз вже не можу точно пригадати, якими ділянками, заасфальтованими за останні пару років, довелося проїхатися, але Клочківська точно до весни набуде свого знайомого виляду танкової дороги. А скільки ж щасливого галасу було: надійність, високі технології, бла-бла-бла... Фі!

Народна забава "Проскочи на жовт... а, чорт, і на червоний покотить!" доставляє. Вже потрохи насобачився ідентифікувати цих клоунів ще на попередньому світлофорі. Жити ж хочеться.

Харківське метро доставляє не менше, ніж харківські водії. Особливо ввечері. Я по дурості своїй рванув був з київського поїзда (прибуває о 23-20, трамваї і маршрутки о такій годині на вокзал заїжджати бояться) до найшвидчого громадського транспорту. Не встигли на півхвилини. Чекали наступного 17 з половиною (власний рекорд -- чи то 22, чи то 24), поки не набилася вся платформа. Матюкалися (я). Додому діставалися годину з гаком. Пішки, якщо без баулів, я б дійшов хвилин за 45, ну хай за годину. Звик до хорошого, ага...
 
Зато у Харкові поменшало кричущого глямуру. Нє, він є, куди ж без нього -- ми прям в метро і наткнулися на місцевих модниць, після яких Мирка офігівала аж до хати. Але в цілому одягатися стали краще. Це добре.


-Харківські рекламщики знають, як правильно вмотивувати потенційного клієнта.-
А ще у Харкові нарешті перестає бути проблемою маленьке людське бажання попити кави: автомати і точки продажу стали з'являтися не тільки в супермаркетах, але й в инших куточках міста. З кав'ярнями теж ситуація веселішає. З останніх поки що моєю улюбленою лишається "Делікат" на Тобольській -- затишно, смачно і за дуже виправданими цінами (хто колись навідається -- раджу їх десерти і, особливо, морозиво). Тримає звичну марку "Дім кави" -- але там не цікаво. З иншого попадався якийсь припонтований шлак типу "КоКави" в "Слобідській садибі".

В Києві іноземців менше. Точніше, їх, може, і більше, але в очі своєю масовою чорнявістю не кидаються. Одразу згадуєш, що Харків -- "студентське" місто.


-Якщо хтось не знав: ваші улюблені "Енгрі Бьордс" зимують у Харкові, напроти ХАТОБу.-

Харків зникає. Харків росте. Поки що першого нескінченно шкода, а другий ніфіга не радує. Ярославському за його бородавчоний наріст на тілі майдану Свободи, Фєльдману за його уйобищні одоробла на Сумській -- відірвати руки. А потім пришити без анестезії туди, звідки вони повиростали, і знову відірвати.

Ніяк не можу від нього відірватися, щоб не сприймати близько до серця.

4б.
4ornobile: (Я-2)



Якщо раптом хтось буде гуляти Харковом і загуляє на «площу архітекторів», що на ст.м. «Архітектора Бекетова», то там, навколо пам’ятника сушоним дітям закоханим (на фото), він побачить сім скляних ковпаків-акваріумів, під якими живуть 7 див Харкова. На жаль, місцеві керманичі не допетрили додати хоч якісь таблички з ідентифікацією архітектурних шедеврів, то ж я вирішив отак от опосоредковано і самодіяльно виправити цю помилку. Ну щоб по Вікіпедії довго не лазити.

Для початку – трохи історії. Ідея насобачити свою власну сімку див і прикрасити їх макетами ще не існуючу «площу архітекторів» (не можу ся змусити писати це пафосне найменування без лапок) з’явилася у 2007 році. Пару років йшло голосування й обговорення, і на День міста (23 серпня) 2009-го було вирішено випускати макети в люди. Зробити ж їх – окрім пам’ятника Кобзарю – було довірено китайським майстрам. Мовляв, дешево і сердито, як «Abibas» замість «Adidas’у». Щодо «дешево» не знаю, а от з «сердито» все вдалося: готовий продукт виявився настільки схожим на сувору харківську дійсність, що його було вирішено людям не показувати. Таким чином, «площу» (на той час вже існуючу) прикрасили тільки Шевченком роботи харківського скульптора Сейфаддіна Губанова. Він же, наскільки розумію, протягом наступного року дороблював «чудову шістку», що залишилася, і до Дня міста вже 2010 року всі сім див таки зайняли своє місце біля вже згаданих закоханих дітей Бухенвальда.

Отже, поїхали... )
4ornobile: (двоє)

В деяких кав'ярнях Харкова та Ужгорода вже кілька днів можна не тільки випити кави, але й підвісити її для таємного незнайомця.

Традиция «подвешенного» кофе родилась в Италии. Впервые о ней написал итальянский писатель Тонино Бенаквиста в романе «Малавита»: «...отдыхая в Неаполе, услышал о старинном обычае, который еще чтили некоторые тамошние владельцы бистро. Учитывая цену эспрессо у стойки (гроши или чуть меньше), клиенты нередко выгребали мелочь из карманов и покупали два кофе, выпивая при этом только один, а бармен записывал себе на доску один бесплатный кофе для случайно зашедшего бедняка...»

Позже сценарист Тонино Гуэра стал очевидцем этой сцены в реальной жизни: «Входят два человека и говорят: «Пять кофе, два мы выпьем сейчас, а три подвесьте». Платят за пять кофе, а выпивают свои два. Я спрашиваю Де Сику, что это за подвешенный кофе? Он говорит: «Подожди». Потом входят девушки, пьют свой кофе и платят нормально. И молодой человек заказывает два кофе, один пьет, платит за два и уходит. Так мы с Де Сикой досидели, разговаривая, до полудня, двери были открыты, я смотрел на эту залитую солнцем площадь, и вдруг вижу какую-то темную тень, приближающуюся к двери. Уже у самой двери бара вижу, что это бедный человек. Он заглядывает в кафе и спрашивает: «Есть подвешенный кофе?»

Эта история, рассказанная кем-то из блоггеров, буквально «взорвала» социальные сети, а традицию «подвешенного» кофе практически немедленно воплотили в жизнь в России. Так, 24 ноября 2011 года первые кафе в Москве «подвешивают» кофе. Ровно 5 дней понадобилось для того, чтобы харьковский журналист Зураб Алания, прочитав об этом в интернете, рассказал историю «подвешенного кофе» владельцам харьковских кафе. И 29 ноября на столах харьковских кафе появились таблички с таким текстом: «Отдай, если можешь. Возьми, если хочешь. Спросите у персонала, не оставлял кто-нибудь что-нибудь для вас...»

Біле з кавою.
4ornobile: (лені)
Одразу попереджаю: цей пост -- УГ. Для людей цивільних, в руїни не закоханих, він цікавим не буде.

В одному з харківських напівзакидонів є - точніше, тепер вже був - ліфт... )

Отака от зникаюча таємниця міста Х...

4б.
4ornobile: (Я-2)

-01-

Цей допис буде цікавий переважно для харків’ян та любителів руїн.

«Колишня мануфактура «Трикутник» ... Побудована у 1901 р. за проектом З. Харманського у стилі модерн. Зараз виконується капітальний ремонт будинку», -- намагався переконати мене путівник по Харкову та области від місцевих «Золотих сторінок». «Фігасє!» -- подумав я, особливо прочитавши останнє речення. Цей опис -- найальтернативніший з усіх, що мені доводилося читати про згадану будівлю (а інформація про неї, зауважу, зазвичай обмежується двома-трьома реченнями). Хоча б тому, що згідно инших джерел, будинок цей побудований у 1910-му, модерновим я його ніколи не сприймав, вбачаючи еклектику, бароко, тіки не модерн (хоча, слід визнати, в архітектурі я розбираюся не набагато краще, ніж в літературі. А в літературі я -- нуль), ну і мануфактурою (тобто фабрикою) цю красу якось важко назвати. А щодо того, на якому він «капремонті» (вже років так зо двадцять, ага -- це вам будь-який харківець скаже), пропоную глянути власними очима... )
4ornobile: (Я-2)

-01-

Взагалі-то я збирався доповзти до харківського Музея швидкої допомоги. Але в процесі пошуків бодай якоїсь інформації про нього наткнувся на згадки про Морський... Це мене так вразило – ну ніяк не асоціюється в мене наше сухопутне місто, в якому і з річками не дуже склалося, з морем! – що тої ж миті я зателефонував дізнатися, де, скільки і до котрої, кинув камеру у заплічник і пострибав за вказаною адресою.

БУЛЬК!.. )
4ornobile: (цап-цап)


-01-

Власне, це той випадок, коли сказати як раз і нема чого. Бо я цього разу пронісся Першою столицею таким галопом, що аж калюжі розбігалися.  Метро, таксі, машина, маршрутка. Дощ, дощ, дощ, дощ... От і весь Харків.

А Харків зараз хороший... )

Profile

4ornobile: (Default)
4ornobile

January 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 03:43 am
Powered by Dreamwidth Studios