Aug. 10th, 2012

4ornobile: (Я-2)
Сьогодні одним котом під нашими вікнами стало менше.

Кіт боровся, скільки міг, але дві пазурясті лапи -- це так мало проти чотирьох зубастих рях.

перед світанком крізь дрімоту я почув якесь вовтузіння на дворі, що перейшло у жалісне суче скавчання в два голоси. Потім до нього додалося ще дві собачі глотки, а далі роздався кошачий крик. Ще не зовсім розуміючи, що відбувається (справа була о пів-на-п'яту ранку), я підірвався до вікна і попшикав у темряву. Темні плями у ній не звернули на те жодної уваги, а котячий крик за кілька секунд перейшов на слабенький хрип.

Поки я шукав окуляри, поки намацував хоч якісь капці, поки боровся з дверима, поки злітав у двір, врізаючись в стіни і поштові скриньки, все скінчилося. Кота не було чути, лише чотири сучі тіні вовтузилися на клумбі напроти будинку. Навіть спробували на мене погавкати, але від першого ж шарудіння по землі в пошуках хоч якогось каміння -- а яке там каміння, лише дрібна щебінка та пилюка – кинулися тікати по широкій дузі.

Кота ніде не було. Я потайки сподівався, що спрацювала кошача карма, і він вирвався. Аж тут збоку почулося: "Фу! Пішли геть! Фу!". Парочка, що зажималася в бесідці біля сусіднього будинку, шуганула собак і схилилася над чимось на доріжці. Я рвонув туди.

На доріжці лежав кіт. Чорний. Виявляється, ті бляді тягали свою ледь живу іграшку по двору, поки я їх камінчиками лякав.

Ми не знали, що робити. Здавалося, що він ще дихає, ледь-ледь. Морда, вуса булі теплі, крові і ран не було -- тіки потріпаний. Але згодом все стало зрозуміло: очи на світло не реагували, вуха холоднішали. Все.

Може, то і на краще -- бо я не знаю, що робив би, якби не все.

Реакція нас трьох, схилених над мертвим котом близько п'ятої ранку, була одна: "Труїти".

У нас під вікнами був лише один чорний кіт (не виключено, що задушили сусідського, але від того ніфіга не легше). Один з наших паркурщиків, як ми їх називали. Після зими вилізли з підвалу два брати-акробати (хоча чи коти то були, чи кицьки -- невідомо), котрі нас з Миросею неодноразово розважали, штурмуючи дерево напроти і намагаючись розминутися на його вершечку. Улюбленці.

1, 2, 3... )

Бути свідком смерті кота було однією з моїх внутрішніх не те щоб фобій, але дуже небажаних подій. Свого часу я дуже боявся побачити, як помиратиме моя старенька кицька -- теж чорна. Бач, острах наздогнав инакше. Ініціація, блядь.

Чорне.

ПиС: Сьогодні нашого паркурщика під вікнами не було. Дружбана його, щоправда, теж -- а вони зазвичай разом гуляли. Зато під кущем вовтузилися, хапаючи один одного за хвости, два юних чорних чорта. Видко, встиг, встиг чорний наслідити на цьому світі! Принаймні, хочеться в це вірити.

Profile

4ornobile: (Default)
4ornobile

January 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
25262728293031

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 21st, 2017 10:06 am
Powered by Dreamwidth Studios