4ornobile: (знак)

Покажчик основних тегів )

Тутой же в коментах можете зойкати, раптом комусь шось треба.

4б.

ПиС: Навзаєм не френджу.
По-перше, нема часу читати і тих, хто є. По-друге, надто ушлими виявилися деякі "взаємні френдувальщики". По-третє... та достатньо і того, що є.
Що не означає, що не френджу взагалі і нікого. Особливо цікавих і україномовних;).

Буття

Sep. 1st, 2013 01:30 pm
4ornobile: (знак)
...а вчора перед приходом гостей раптом з'ясувалося, що огірки скінчилися від старості, то ж Мирка оперативно відправила мене в магазин відновлювати овочевий баланс в холодильнику. Через 15 хвилин я захекано припер додому кілограм помідорів і два грузинських лаваша. Ну, заклінило. Ну, буває. Мирка навіть не сварилася. Лише чи то тихо реготала, чи то слабо плакала, я не став з'ясовувати.

А я вважаю, це все одно краще, ніж у дитинстві. А в дитинстві мене колись відправили купити півкило ковбаси по 1,80, а я приніс півтора по 2,20, а решту з 25 виданих батьками рублів загубив десь по дорозі. Батьки дуже сварилися. А я може тоді ледь не загинув, але ж вони не знали...

Навічно дитинтчаче 4орнобіле.
4ornobile: (двоє)
...і тут ЗНЕНАЦЬКА Москаль відкрив для себе Квітку Цісик. І завис. Вже другий день як...

Розгойдане сентиментальне
червоне -- то любо-о-ов, а чорне --- то журба-а-а.
4ornobile: (двоє)
!IMG_0126
-0001-

В рамках дружнього набігу на батьківський холодильник Харків ми з [livejournal.com profile] mur_myrka з короткочасним неробочим візитом відвідали місцевий Парк культури та відпочинку ім. М. Койкого Горького. Дуже нам його харківські друзі радили, мовляв, подивіться, до чого техніка дішла. Техніка нас не сильно вразила, оскільки проінспектувати її не дала жаба (35 грн. за коло на "Американських гірках") або черги (півгодини на "Чортове колесо"). Зато на місці Центрального фонтану тепер є инших фонтан -- здається, по-научному його називають "шутіхою", але я більше схильний до "плювачки". Ото на днях перебирав світлини, дивився на себе збоку і реготав.

1010 фотопоглядів Мирки... )

Біле.
4ornobile: (знак)
...А вчора мені наснилася [livejournal.com profile] zuzichka.

Події розвивалися у Харкові. Зюзічка була прекрасна й неперевершена. З наполегливістю молодого пітбуля вона переконувала мене, що лютеранська кірха на Клочківській вулиці неподалік Заводу харчових кислот побудована позаминулого століття. Я дико дивувався, переконував, що сам пам'ятаю, як 4-5 років тому її тільки будували. Але Зюзя наполягала на своєму: мовляв, храм давно побудований, пам'ятник архітектури, вона його з дитинства пам'ятає. І мармиза така вперта, шо хана. Я аж прокинувся від обурення. На годиннику була 5 ранку. Отакі от позитивні понеділки:).

Якщо ж точніше, то мова йде про римо-католицький Храм Святого Сімейства на Клочках. Минулого року його мали добудувати. Щоправда, в моїй пам'яті (до написання цього допису) він і правда був лютеранським, як колись мені хтось сказав. От пам'ять все і перекрутила.

Млин, не могло вже щось цікавіше наснитися!:)

Біле.
4ornobile: (двоє)
Отак от приходиш на роботу, бачиш на клавіатурі газету центральних виконавчих органів України "Урядовий кур'єр", дивуєшся, навіщо це, розгортаєш, а там... )

Строкате.
4ornobile: (хто тут)

Харків, Харків... Ніщо не віщувало біди, все сталося зненацька і без попередження.

Перші дві ночи я спав фігово, бо за останні роки добряче втратив відчуття батьківського дому (та й сам той дім добряче змінився), а на новому місці сплю погано. На третю ніч організьм не витримав і тупо вирубився. Того ж я чекав і від остатньої ночівлі, але життя внесло свої корективи.

Ну, шо я вам скажу... Бути нахабно покусаним (скоріше навіть напівзагризеним) комарами в останню неділю жовтня -- це страшенне западло.

Вони прийшли незвідки. Чи то через теплу погоду і дощі за вікном, чи то через вічну пробиті труби в підвалі (у котрих нині явний рецидив). Їх присутність була помічена ще ввечері, але легковажно проігнорована -- ну літає кілька калік, не вперше. Угу, зараз! Варто було вимкнути світло і солодко вкластися на подушці, як нічна тиша стала набувати нового звучання.

Звучання доносилося звідусіль і збиралося в об'ємний хор над мордою. На другому десятку вбитих ворогів я збився з рахунку. З сусідніх кімнат доносилися прдібні ж хлопки і ляпаси. Йшла друга година ночи (і така ж -- засинання)...

Я занурювався з головою під ковдру і там потрохи задихався. Врубав світло і бив ворога на стінах і стелі. Завмирав під подушкою. Періодично підривався на ліжку з воплем "Та ви шо, зовсім охуїли" -- це коли ці падли стрімкими армадами одночасно заходили з двох флангів у вуха. Бігав в ванну-туалет троха віддихатися і набратися сил -- там їх не було. Будував намети з подушок і простирадл і задихався, тіко вже повільніше, під ними. Стежив, щоб ніде не було жодної щілинки, але ці падли якось телепортувалися всередину -- хоча і не в таких кількостях. І варто було потурбувати захисний "дах" наді мною, як по той бік здіймався шалений пискучий галас тих, хто вже повсідався на нього в очикуванні вечері.

Пів-на-шосту ранку я, щасливий, що нарешті не треба тягнути цю лямку і намагатися подрихнути хоча б для "галочки", виповз на кухню варити каву -- час було збиратися на поїзд. Вигляд був той ще -- так ніфіга і не спатий, з розпухлою від побоїв і покусів мордою (ці наволочи найчастіше атакували губи, ніс і очи, де бити їх собі дорожче). За кілька хвилин з своєї кімнати визирнули батьки -- більш-менш свіженький батько (відставним військовим всі комари пофіг: сказано "Відбій!" -- значить, відбій!) і сонна мати з закривавленою газетою. Згодом підтягнулася покусана і розчесана сестра. Нічка вдалася.

Ввечері, коли мама прийшла з роботи, по хаті ходив батько з пилососом і виловлював по закутках тих падл.

А зовсім ввечері, коли я лягав спати вже тут, у Києві, то певний час не міг заснути і все прислуховувася, чи не чутно десь оте мерзотне "з-з-з-з-з"?

Так же і з глузду з'їхати недовго...

Покусане темно-сіре.


4ornobile: (двоє)

От, здавалося б, скильки років разом, а все одно життя не встомлюються підкидувати маленькі сімейні радості.

Скажімо, закінчилися в мене кілька днів тому шкарпетки. Ну, закінчилися -- і закінчилися. Я ж пам'ятаю, що у ванній нова партія сохне. Пішов туди. А там, значить, нижня труба -- мирочкіни шкарпетки: правий, лівий, правий, лівий. Все гарненько, чин чином. І верхня труба -- мої шкарпетки: правий, лівий і середній. Тобто три штуки, і всі -- різні. Це ж, все ж таки, яка турбота! Дбає ж, значить, сортирує, щоб не дай бог не було одноманітно й нецікаво. Не те, що собі.

Пішов шукати їм братика. Знайшов ще два, теж різні. Дійшов до висновку, що шкарпеток у мене забагато, а асортимент їхній не знає меж. Сам винен.

А ще Мирочка мені нещодавно сцену закатала. Раптово-показову. Приходить до мене на кухню, я там як раз робив свою улюблену з дитинства справу -- посуд мив шоб його перевернуло та й гепнуло, не дай бог. Сувора така. Тикає мені під носа свіжовипрані труси і так з металом в голосі перепитує: "Олексо, це твої?". "Мої", -- чесно кажу я, намагаючись про всяк випадок зробити винуватий вигляд. А то раптом що. А вона ще більш металічно: "Подивись, це точно ТВОЇ труси???" Подивився. "Мої, -- кажу. -- Точно. Що ж я, своїх трусів не знаю?". А вона так грізно: "Я НЕ ЗНАЮ таких трусів! Вони мені НЕ ЗНАЙОМІ !!!"

І пішла собі так гордо і нескорено. А мені аж якось тепло на душі стало. Це ж, значить, принаймні труси мої вона не носить. Дрібничка, а приємно.

Біле.
4ornobile: (цап-цап)


-01-

Другий день "Украбіллі вибуху" був вже розслабленим і не таким нарядним, як перший. Але чи не найбільш драйвовим з усіх.


Більше, більше рок-н-ролу! )


Біле (з черепушечками, трояндочками та иншою гарненькою атрибутикою).

4ornobile: (Default)

...нарізати тоненькими скибочками шмат справжньої москальської мрії -- свіженької, з проріззю, несильно просоленої і з добре вичищеною шкіркою, покласти оті скибочки на чорний хлібчик, та ще й підрізати до того всього трошки цибульки або часничку... Ай, слинками обливаюся!

А в холодильнику ще чекають на свій час реберця, м'якоть, рибка, сир, бринза, свіженькі огірочки й мочені помідорчики, зелена цибулька та кріп, а до останніх ще олійки запашної, свіжедавленої додати.... А на вечір, картопельки насмажити, або  гречки наварити, з цибулькою смаженою змішати, ще й масла свіжого щедро вкинути -- м-м-м, смакота!

То я так, сам перед собою хизуюся. Бо чи то через голодні 90-ті, коли про такий набір продуктів доводилося тільки мріяти, уминаючи ненависну вівсянку чи перловку, а то й гірше -- січку, чи то по маминій українській лінії після голодних 30-х передалося, але в моїй хаті зажди має бути їжа. І не тільки на зараз, але й трохи на потім. Инакше я починаю непокоїтися, пустий холодильник позбавляє хату затишку. Але зараз я щойно пришов з ринку і ярмарку, по хаті вже тягнеться аромат смаженого м'яса, що як раз томить на пательні Мирця, скоро буде весняна мізерія з свіженькою олійкою... І є все необхідне чи то для борщика, чи то для голубців (котрі ми, до речі, жодного разу не робили), чи то для котлет, чи то ще для чогось -- чого шлунок забажає. Словом, життя прекрасне, а моя куркульська душа спокійна і задоволена собою.

Одна халепа -- улюблена грузинська аджика закінчилася. І не буде її ще кілька місяців, допоки до Харкова не змотаюся, до своєї улюбленої мегрелочки. Але то таке, переживемо.

Біле.

ПиС: Тут [livejournal.com profile] mur_myrka підказує згадати по гарячих слідах класику:

Як романтично пахне ковбаса,
І помідори в банці зашарілись,
А в пляшечці так тихо, як роса
Горілочка домашня причаїлась,
І сало ніжно зваблює тільцем,
І хліб наставив загорілу спину...
Як що ти млієш слухаючи це,
Чому ж ти, блядь, не любиш Україну?

Взято тут, особливо сподобалося місцезнаходження дописувача: Курськ, Курська область

Сяке..

Oct. 17th, 2011 12:47 pm
4ornobile: (двоє)
Як працюється, народе?

Я от вирішив молодість згадати. Вдалося...



Пам'ятаєте таке? Троха далекий вже 1998-й. "Територія А", тільки-но прогреміла Червона Рута 1997-го з Тартаком, Катею Чілі та ТНМК, час шаленого експериментаторства (нмд) у музиці та кліпмейкерстві.

Мені тільки от цією піснею незрозумілий гурт "Аква Віта" і запам'ятався. Але ж зато запам'ятався надійно -- досі иноді хожу і наспівую "Мила, кохана, ніжна чарівна, в серці моєму тільки ти одна. На усі світи, рідна тільки ти..." Тому що мелодійно дуже. Власне, з такого ранкового наспівування все сьогодні і почалося.

Так що насолоджуйтеся;).

І вдалого усім робочого тижня!

Троха заностальговане біле.
4ornobile: (Default)

Дзвоню я насяльніку щодо завтрашнього дня, куди зранку бігти. А вона: "Ти шо, завтра на роботі?" Я так: "Бля!" У мене ж завтра ВІДПУСТКА!

А я ж умнічка така: одежу підготував, анонси подивився...

І шо цікаво: шо на вокзал треба за квитками на Харків їхати, я не забув. Що треба подарунків певних підкупити, не забув. А у зв'язку з чим це все -- нафіг з голови, нафіг-нафіг. Хоча у п'ятницю ще ж ніби був у здоровому глузді, все пам'ятав.

Дожилі! (с)

Тепер ще й розслаблене
біле.


4ornobile: (цап-цап)


-01-

Власне, це той випадок, коли сказати як раз і нема чого. Бо я цього разу пронісся Першою столицею таким галопом, що аж калюжі розбігалися.  Метро, таксі, машина, маршрутка. Дощ, дощ, дощ, дощ... От і весь Харків.

А Харків зараз хороший... )
4ornobile: (лені)

Це скоріше пост для себе. Або для тих, хто любить чужі сімейні історії.

Продовжую розкопки скелетонів в родинних шафах. В планах -- візит до Житомирського архіва. Плекаю примарну надію, що там може бути фото прадіда -- в родині його нема. Плюс сподіваюся знайти зачепки, які допоможуть знайти місце розстрілу, а значить, з'явиться шанс знайти і місце поховання. Але то поки що лише в планах.

Нині покопався в пошуках слідів двоюрідного прадіда, який не дожив одного дня до капітуляції Німеччини (для справки: вона була підписана 7 травня 1945-го о 02:41).

От що знайшлося... )
4ornobile: (свічка)

Батько й син... )

Я "збирався", відкладаючи все на потім, кілька років. Більше мріяв. Відповідь отримав за місяць. Ба менше -- рівно за два тижні і два дні від відправлення листа. Родина могла це зробити з 1958-го...

Всім похуй. Ми -- нація забудьків.

Чорне.

4ornobile: (4орнобіле)



...я здійснив одну з дитячих мрій. Навіть дві.

Біле.
4ornobile: (філін-кот)

Від авторів легендарного Кошмарка.

Знайомтеся –

4ОРНОБІЛКО... )

Для тих, хто так і не узрів моєї присутності в попередньому коміксі.

Біле-біле-4орнобіле.

Буття

Mar. 6th, 2011 09:25 pm
4ornobile: (філін-кот)


-Фото: [info]mur_myrka, 2009 рік-

Ф-фух! Доробив останню світлину (не цю) з своїх споконвічних хвостів. Ну як останню... Є ще, але вже не влазять на ноут – він у мене старенький, пам'ять вже не та. Лишився ще один хвіст, вже не фото-, який гризе мені душу, але то таке.

Два місяці майже без ЖЖ наочно довели: життя поза мережею існує. І воно чудове! Але я його не бачив: я фотошопив. І порядок в ЖЖ наводив – хоча то на самісенькому початку було. Результати непомітні, але вони є: з більш ніж 100 тегів лишилося десь 75, все перебране і перетеговане, нагорі висить покажчик для найголовнішого. Нікому це, думаю, нафіг не треба, але персонально мені приємно і затишно.

А ще я книжку прочитав. Навіть дві. Тіки ніяк не можу пригадати, які.

Вже й підзабув, як сюди постити. Ото думаю, може й не згадувати... Але ж треба кудись нафотшоплене викидати!:)

4б.

Profile

4ornobile: (Default)
4ornobile

January 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 10:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios