4ornobile: (4орнобіле)
Зауважу, що написане нижче не скасовує того, що якби під шумок вдалося б ще й юридично від'єднати Крим і пошматувати материкову частину країни, то це б було зроблене. І ще буде робитися.

Originally posted by [livejournal.com profile] don_katalan at Не попадитесь снова в ту же ловушку...
Yaroslav Trofimov
Вы ведь сейчас правда считаете Путина "сбрендившим"? Думаете как он облажался... Весь мир ему рот закрыл, он войска отводит... А он только перлы бредовые в интервью выдавать горазд. Маленькая и победоносная у него не получилась, да?

Получилась.

Вспомните, как смеялись над Януковичем, Азаровым? Помните? Бимба в вагине, папередники... Как Витя комично венком по голове получал. Призывал увикнуть Украину... Как трусил на пресс-конференциях, тупил, мычал. Недавно вот ручку сломал на камеру... Смешно же было, да?

А теперь давайте подумаем вместе. Где сейчас Азаров? Сидит? Сядет? Нет. Он в Австрии, живет на честно украденные у нас с вами деньги. Были в Межигорье? Фотографии видели? Представляете сколько бабла Федорович и его коллеги вывезли, пока взгляды всего мира были прикованы к расстрелу Небесной Сотни? Думаете спешно вывезли? В панике? А несколько папок с документами в воду сбросили?... Интересно... А может и неспешно вовсе? А может размеренно, спланировано? А может Межигорье с батоном оставлено, чтобы создавать впечатление что все украденное - вот оно? Для отвода глаз...

А ничего что выловили и опубликовали документы из которых следует, что за каждым из нас следят? В т.ч. в интернете следят? Совпало так? Или просто хотели, чтобы "диванная сотня" слова выбирала поаккуратнее?

Вернемся к Путину... Что там считает, что Путин войну проиграл? Или не начал? Или "обломился"? Друзья, он все уже выиграл. Поясню по пунктам.
1. Забрал у Украины шанс на немедленный рост после революции. Все бизнесы в панике, люди без денег, все уже набрали долгов, выгребли депозиты из банков - теперь месяца два в себя будут приходить. Медленно и осторожно. Опасаясь.Read more... )
И это еще даже не весь список. А вы говорите "проиграл"...

Не наступайте на те же грабли. Политики - не дураки. Они ими прикидываются.

Политики не "промахиваются", у них слишком хорошие консультанты. Они делают именно то, что хотят сделать. И "снимают сливки" там, куда вы даже не смотрите.

p.s. Что с этим делать? Дальше развивать гражданское общество. Потому что такие "мансы" хорошо проходят на политическом уровне. А вот если народ массово перестанет бояться и во всем рассчитывать на власть... Ну что же,.. тогда мы все будем жить в другой стране.

С которой, как известно, Россия никаких соглашений не заключала.
4ornobile: (двоє)


Спільний україно-польский об'єкт, дерев'яні церкви Карпат, визнані гідними світового визнання і занесені в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ще один цьогорічний об'єкт-новачок -- фортеці на пагорбах індійського Раджастану.

Древнй Херсонес світову планку так і не взяв.

(першозвідси)

(звідси)

Вітаю!

А тим часом пошановувачи цікавинок світової архітектури вчать нуве слово -- tserkvas.

Біле.
4ornobile: (знак)

-01-

Одразу скажу: ні в який Канів ми не збиралися. Спочатку ми «їхали» до Львова, потім – на Хортицю, далі – в Переяслав-Хмельницький... Але всі ці смачненькі пункти призначення за певних причин накрилися мідним тазом, робота не лишила навіть краплини часу зібратися з думками, тому волевим рішенням ми нагострили лещата до... Умані. Втім, година зборів – і вже ніхто нікуди не їде, бо час згавлено і всі затрахалися. Ще троха хаотичних пошуків по мапі, і от він – Канів! Зненацька.



Ремарка. Я, видко, геть старий став і домашній. Як мені ще зовсім нещодавно вдавалося їздити за копійки куди завгодно і отримувати кайф, не уявляю. Як воно все планувалося на ходу і складалося в цікаву подорож, не збагну. Нині ж рішення з бухти-барахти – і такий же результат з купою накладок, переплат та иншого непотрібного головняку. Доводиться знову вчитися на власних же помилках.



Короткі збори вранці, метро до Видубичів, вихід на поверхню... Ну, звісно ж: «З другої платформи відбуває автобус «Київ – Канів». Час відправлення – акурат шо у вас на годиннику». Біжу. Всією мордою маякую водію, мовляв, а як же ми? Водій у відповідь показує палець. Я йому – два. Дядька тисне плечима і розводить руками. Місця в салоні лише на одного...

Що ж, до наступного рейсу – 40 хвилин. Водій бере в нас гроші, але просить підійти в касу і купити пару квитків до Українки. У них там своєрідний злочинний картель: офіційно продаються перші 7 квитків, все инше збирає водій. Автостанції – якась звітність і вічний стогін про падіння пасажиропотоку, воділам – можливість підзаробити. Якщо квитків продано менше норми (в нас прорахувалися і продали лише п’ять), водій «компенсує». «Українка – це твої?» – підозріло запитує контролерка на виході. «Ага», – чесно відгукується хитрожопий водій. «Ах ти ж!..» – по-доброму свариться контролерка. Видно, що працюють вони давно і надійно.

Вирушили... )

Далі буде...

Біле.
4ornobile: (лені)

Поки недешевий дарагой єврей Добкін обурювався тим, шо до його ісконно нєукраінской пєрсони зверталися зі словами "Дорогі українці", а по країні в усю силу крокувало пакращення, що переходить у стабільний добробут, в місті російської слави (с) улюблений мотоцикліст Путіна прийшов у школу (слава богу, не нашу, а міноборони РФ) полякати навчити дітей... е-е-е... ну-у-у... как родіну любіть, от!



Діти, як видно, дуже зраділи вживу побачити дядьку, котрий бачив самого Путіна -- теж вживу. Він же тепер може сам благодать передавати -- через поцілунки в пузо!

Як бачимо, нашім ще до росії стрибать і стрибать: там не тіки придворні попи, менти і ткачихи з Іванова є, а навіть найспражнісенькі приручені байкери маються.

Словом, маразм кріпчав і волкі їхні бистрі.

Сіре.

ПиС: Комент доставив нещадно:
"Какой он теперь Хирург?Теперь он Педиатр..."
4ornobile: (двоє)

-01-

Цей допис мав з’явитися ще півтора місяці тому, за тиждень після поїздки до бабці. Але тоді забулося (точніше, я нахабно задрих на півдорозі мордою в клавіатуру), а потім відпустка, а потім знову робота... Тому так і лишився у мене напівнаписаний текст і гризучий мозковий хробачок докупи. Мовляв, ми щось забули, хазяїне, але що?.. За цей час бабуся наша встигла злягти з серцем і злегка перелякати всю родини (80 років та спека – не найкраще поєднання), оговтатися і, підозрюю, почати копати картоплю у сусідів. Між тим, хоча світлини й втратили актуальність (у мене взагалі халепа: знімати люблю, а обробляти – ні), забувати поїздку не хочеться. Тому цей фотозвіт – скоріше для себе, аби в чергову Лєту (чи як там її назва українською?) не кануло. Ну, і тим, в кого ще є свої бабусі по своїх селах, нагадування.

Більше, більше села!.. )

Ну, власне, все. Душа моя тепер буде спокійна: гештальт з селом закрито (а в холодильнику досі мерзне фірмова бабусина самогонка). Тому попереду, Польща, Польща, Польща, Польща, а потім ще троха Іспанії і знову Іспанії.

Засмагле біле.
4ornobile: (мова)

Я вважаю, що ніякої української діаспори в Росії бути не може. Росія - цивілізаційний проект на 1/6 території земної кулі. Вимагати від них, щоб були інакшими, неможливо. Тигр - хороша тварина, але харчується кроликами. Така його природа. Росія - тигр. Хворий, старий, розкладається, гієни його з'їдять, але він - тигр. У них свій шлях. Там треба докладати суперзусиль, щоб дитина говорила українською. В Америці простіше.

Чим відрізняється Західна Україна від Східної? Нічим. Ще б одне покоління - і було б те саме, що в нас у Донецьку. Я бачу зараз на Галичині те, що було 40 років тому на Донбасі в етно-мовно-культурній ситуації. Майже всі пруться від шансону й не читають книжок. Для того, щоб позбути їх мови батьків, не вистачило рівно одного покоління.

Не вірю в демократію у здеградованих суспільствах. Демократичним шляхом в Україні нічого доброго не відбудеться. Ніколи.

Якось зайшов у кімнату доньки. Дивлюся: 200 штук аудіокниг - усі російською. Дружина жартує: "Да вы ж индейцы, у вас даже аудиокниг нет". Тоді я викупив у Києві студію, що спеціалізувалася на запису аудіокниг. І почав робити український продукт.


Владислав Кириченко, засновник "Нашого Формату". Раджу почитати.

Жовто-синє.
4ornobile: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] pekelnyi_bulba at Війна за Вікіпедію
В минулому році на мене вийшли люди, що в українському сегменті Вікіпедії робили статтю «Українофобія». Вони попросили зробити їм ілюстрацію до статті, моє, так би мовити бачення цього явища. Вийшло в мене от що:


Люди сказали «дякуємо дуже» і повісили картинку у Вікіпедії , як одну з ілюстрацій до статті «Українофобія».
І що ви думаєте. Тиждень тому мені приходить лист від одного з авторів статті , з якого я двізнався, що малюнок мій (як зрештою і вся стаття ,про що трохи нижче) ,виявляється, комусь дуже муляє. Його видалили зі статті на підставі того, що я нібито «не давав змови на його розміщення».
Вони, типу, тієї згоди не бачили... )
4ornobile: (Default)



Єврофан у Києвоєврі.

Схоже,  що іноземців, що прийдуть на найліпший в світі "Євро-2012", врятують тіки іноземці, що вже троха орієнтуюся в українських реаліях. А Україна, окрім сраки, ніц не заробить -- ну хіба що декому вдасться трохи пінки позбирати. Ібо Україна за давньою народною традицією сподівається на ісконне російське "Авось".

Сіре.
4ornobile: (мова)

Вам сюди.

Зірвав Жежера, празит, роботу.

А головне -- 65-ту згадати не можу, хоч трісни! А точно ж там був!

4б.
4ornobile: (Я-2)

-01-

В Коктбель нас з [livejournal.com profile] tora_ занесло ще в жовтні, але то окрема історія. Окрім першого за останні 20 з гаком років авіаперельоту та першого в житті напіввдалого занурення під воду (напіввдалого – бо продутися так і не зміг, так шо на заплановані 9 метрів опуститися не зміг) була і ще одна незвична для мене забавка – екскурсія на місцевий завод вин.

Всього про нього розповідати нема сенсу, та й не пам’ятаю я вже, але дещо розповісти й показати зможу.

Показую... )
4ornobile: (Я-2)



Якщо раптом хтось буде гуляти Харковом і загуляє на «площу архітекторів», що на ст.м. «Архітектора Бекетова», то там, навколо пам’ятника сушоним дітям закоханим (на фото), він побачить сім скляних ковпаків-акваріумів, під якими живуть 7 див Харкова. На жаль, місцеві керманичі не допетрили додати хоч якісь таблички з ідентифікацією архітектурних шедеврів, то ж я вирішив отак от опосоредковано і самодіяльно виправити цю помилку. Ну щоб по Вікіпедії довго не лазити.

Для початку – трохи історії. Ідея насобачити свою власну сімку див і прикрасити їх макетами ще не існуючу «площу архітекторів» (не можу ся змусити писати це пафосне найменування без лапок) з’явилася у 2007 році. Пару років йшло голосування й обговорення, і на День міста (23 серпня) 2009-го було вирішено випускати макети в люди. Зробити ж їх – окрім пам’ятника Кобзарю – було довірено китайським майстрам. Мовляв, дешево і сердито, як «Abibas» замість «Adidas’у». Щодо «дешево» не знаю, а от з «сердито» все вдалося: готовий продукт виявився настільки схожим на сувору харківську дійсність, що його було вирішено людям не показувати. Таким чином, «площу» (на той час вже існуючу) прикрасили тільки Шевченком роботи харківського скульптора Сейфаддіна Губанова. Він же, наскільки розумію, протягом наступного року дороблював «чудову шістку», що залишилася, і до Дня міста вже 2010 року всі сім див таки зайняли своє місце біля вже згаданих закоханих дітей Бухенвальда.

Отже, поїхали... )
4ornobile: (свічка)
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at К ВОПРОСАМ ГОЛОДОМОРА
Завтра кто хочет - пойдет на площади.
Кто решится - зажжет свечу в окне.
У кого остались вопросы - будет опять со слюной во рте кричать, доказывая

НЕ БЫЛО ВАШЕГО ГОЛОДОМОРА!!! )

Версія російською.
4ornobile: (Default)

Україну?
Та щось не дуже схоже. Нмд, як були пост-совками, так і лишилися. Хіба що (далі – з пафосом) повітря свободи ковтнули троха, навіть зловили щось схоже на кайф – і назад, в хлів.
 
...світ?
Та ні-і-і, світу начхати. Тут як у багатоповерхівці: гулянка в одній з квартир найбільше переймає сусідів – хтось кричить на гвалт і викликає міліцію, хтось пропонує приєднатися. Всім иншим пофіг. Але саме про сусідів, нмд, і слід згадати. Тому що наколоті апельсини на головному майдані України найбільше змінили...
 
...Росію.
 
Не буду примазуватися, це я не сам вигадав. Мені аналітика не дається, тільки інтерпретація. На ідею ж я наштовхнувся у шановного [livejournal.com profile] jesfor’а в його колонці на УП.
 
Погляньмо прискіпливіше. Які наслідки мала Помаранчева революція для сусідньої РФ. Головний -- це те, що вона змусила Росію боятися. Гадаю, саме це слово підходить якнайкраще. Причому боятися і згори, і знизу. Я не про хизування, шо ми такі круті й значні, я про сам процес. З одного боку, владні структури, вже і без того рильцем в пуху, отримали ілюстрацію того, чим все може закінчитися, і стали оперативно ворушитися. З иншого, народні маси, що й досі є носіями імперської системи цінностей, відчули, що вони цю імперію (а Україна, по суті, – її державоутворююча складова. Київ-мать, як-ніяк), здається, втрачають. Остаточно. А як без неї – невідомо. Сиротинушки. Та й взагалі незвично.
 
Отже, російські керманичі зробили висновки і взялися змінювати саму Росію. Бо ж саме завдяки Помаранчевій революції у сусідів стали масово з’являтися «Молода гвардія», «Наші», «Мєстниє» та инші чи то хунвейбіни, чи то піонери. А країна почала планомірний відкат до СРСР. І народ підтримав, бо ж яка-ніяка, а стабільність. Знайома, рідна, радянська -- читай, імперська.

Щоправда, в призвело це все, знову ж таки, до радянських результатів. Ібо сьогоднішні відносини «партія -- народ» в РФ дедалі більше нагадують СРСРівські відносини 80-х, коли система тримати себе вже не могла, а населення не бажало. Так же само і всі ці молодіжні рухи, виплодивши купу новітніх комсомольців-функціонерів, прийшли до планомірної деградації та всенародного улюлюкання собі в спину. Ну і т.д.
 
А російський народ... А що народ? Мені здається, тут його недооцінювати не варто. Гадаю, росіяни були цілком спроможні «проковтнути» нову, жидо-бендерівську, націоналістичну і ніби як ворожу Україну, якби вона пішла далі. І продемонструвала б, що є у революції початок, є у революції кінець, причому симпатишний. Вважаю, що прийняли б нас браття-слов’яни, як є, з повзучою українізацією і вивезеними за 101-й кілометр Колесніченками з Калашніковими, якби побачили лад у хаті. Але не склалося. Тому маємо нині за північним кордоном і підсилення й наступну деградацію влади, і зневіру й розгубу народу: «Евона как, у хохлов-то. А наш-то гад нє так уж плох... ».
 
Але то таке, лише думки вголос. Мені от зараз, 7 років потому, здається, що Росія за цей час змінилася (пофіг: позитивно, негативно) куди більше, ніж ми. Хто-зна, може, (далі – мрійливо) підігнавши російську владу в закручуванні гайок, ми тим самим прискорили у сусідів формування хоч якогось, але громадянського суспільства. Он як: Навальному вірять, мігалкам сигналять, Путіна взагалі під плінтус тапками загнали. А чо’, теж розвиток. Ми ж як давили жаб у болоті товкли воду в ступі, так і продовжуємо. Як в одній студентській пісні: «Шоста нота – нота «бля», починаємо з нуля».
 
Отаке от. Ну типо даті присвячується, ага.
 
Помаранчево-чорне.
4ornobile: (Я-2)

-01-

Цей допис буде цікавий переважно для харків’ян та любителів руїн.

«Колишня мануфактура «Трикутник» ... Побудована у 1901 р. за проектом З. Харманського у стилі модерн. Зараз виконується капітальний ремонт будинку», -- намагався переконати мене путівник по Харкову та области від місцевих «Золотих сторінок». «Фігасє!» -- подумав я, особливо прочитавши останнє речення. Цей опис -- найальтернативніший з усіх, що мені доводилося читати про згадану будівлю (а інформація про неї, зауважу, зазвичай обмежується двома-трьома реченнями). Хоча б тому, що згідно инших джерел, будинок цей побудований у 1910-му, модерновим я його ніколи не сприймав, вбачаючи еклектику, бароко, тіки не модерн (хоча, слід визнати, в архітектурі я розбираюся не набагато краще, ніж в літературі. А в літературі я -- нуль), ну і мануфактурою (тобто фабрикою) цю красу якось важко назвати. А щодо того, на якому він «капремонті» (вже років так зо двадцять, ага -- це вам будь-який харківець скаже), пропоную глянути власними очима... )
4ornobile: (Я-2)

-01-

Взагалі-то я збирався доповзти до харківського Музея швидкої допомоги. Але в процесі пошуків бодай якоїсь інформації про нього наткнувся на згадки про Морський... Це мене так вразило – ну ніяк не асоціюється в мене наше сухопутне місто, в якому і з річками не дуже склалося, з морем! – що тої ж миті я зателефонував дізнатися, де, скільки і до котрої, кинув камеру у заплічник і пострибав за вказаною адресою.

БУЛЬК!.. )
4ornobile: (Default)
1. "...Я бачу такі тенденції, що ВО "Свобода" коли-небудь розколеться на східне демократичне та західне радикальне крило (як в ОУН). Бо ті мої знайомі свободівці, яких я бачу в Києві та загалом на сході країни - це частіше просто націонал-демократи, для яких Україна має бути демократичною і правовою національною країною, а галицькі свободівці проти лібералізму, та й демократизму взагалі..."

2. "...ВО "Свобода" упевнено крокує шляхом, який колись проклали ОУН (б) - проголошення за собою ексклюзивного права на патріотизм та українськість. Всі підараси, одні ми патріоти. Цей лозунг колись підняли на прапори бандерівці і почали стріляти своїх же. ... Якщо хтось досі думає, що "Свобода" - за Українську Державу, то вони сильно помиляються. Бо "Свобода" поки що бореться виключно за свою керівну посаду в цій державі. І місця в тій державі, панове, для багатьох з вас не знайдеться..."

3. Ну і від себе нагадаю: "...Складається враження, що "Свобода", принаймні судячи з зовнішніх проявів, семимильними кроками чухає славетним шляхом БЮТ, перетворюючись на роздуту демагогічну політструктуру, якій потрібно лише одне - влада. Залишилося лише зробити її іменною. А чо, "Свобода Олега Тягнибока" -- і буде у України свій власний СОТ, навіть йти нікуди не треба..."

Не стільки червоно-, скільки просто чорне.
4ornobile: (філін-кот)

Дурна голова рукам Чечетова спокою не дає: депутасти повернули зимовий час.

З третьої спроби: спочатку власну дебільність парламерській більшості було важкувати визнати. Але пройшла обідня перерва, і ловкім двіженієм чиєїсь руки ранкові 216 голосів перетворилися на вечірні 295. Отак от -- раз! -- і одразу 80 тупнів (з догадайтеся, з якої талановитої фракції?) прозріли.

Отже, 30 числа, в останню неділю жовтня, спимо й гуляємо на годину довше. А я нарешті припиню прокидатися до світанку:)

Спаплюжене біле.

Profile

4ornobile: (Default)
4ornobile

January 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 07:21 pm
Powered by Dreamwidth Studios