4ornobile: (свічка)
9 березня 1945 року видалося зимним. На село Синявка понад самим кордоном з Україною, між Любачевим та Немировим, впав сніг.

Сільський секретар та кравець Микола Пиняга, майстерність якого визнавали навіть жиди у місті, сидів у хаті та робив чоботи. Його домівка причаїлася на самому краєчку села – так, що лінія ліса виходила на подвір’я (батько Миколи був лісним, то ж таке розташування було цілком природнім). Пинягова жінка Катерина вийшла була на двір, але згодом повернулася настрашена. «Стільки війська пішло тою стежкою, – розповіла вона. – Щось там буде».

Лиха година не забарилася: за 20 хвилин в селі запалали хати. На подвір’я Пиняг в’їхала фіра. «Збирайся! – наказав якийсь незнайомий поляк. – Давай курки!». Йому пояснили, що в селі вже була партизанка, і курок вже пограбували. Поляк чи то зжалівся, чи то мав собі на думці щось своє, але тоді наказав відчиняти хлів: «Йди, випускай бидло!»

Хати горіли все ближче і ближче. Запалало подвір’я миколиного брата. Заметушилися якісь люди у військовому і на подвір’ї Пиняг. Але тут прибіг якийсь поручник і наказав припинити підпали.

Микола розумів, до чого все йде. То ж наказав Катерині, котра на той час була вагітна, відмовитися від нього.

Самого ж Пинягу схопили, як сільского секретара, вивели на місточок через рівчак за селом і розстріляли – разом зі старостою. За компанію.

Вночи жінки позбирали тіла своїх побитих чоловіків, братів, синів, на санки, вирили, як могли, могили, та поховали. Точного місця поховання Пиняги ніхто не знає.

То була каральна акція польською сторони – невідомо, чи то була Армія Крайова, чи хтось инший – з метою настрахати місцеве українське населення та лишити без підтримки бандерівців, що начебто діяли в тамтешніх лісах. Було побито і місцевого священика, бо начебто десь хтось стріляв і поранив польских вояків.

З 200 дворів в селі вціліло хіба що з десяток. Втім, Синявка все одно доживала останні дні: наприкінці березня місцеве населення з крамом – хто що встиг взяти – було завантажене на фіри, потім – на залізницю і вивезене на українські землі. Хати і все, що лишилося, згодом було дощенту зруйноване поляками, аби й згадки українскьої на польских землях не лишалося. Зрубали і алею, висаджену колись дідом Миколою, котру в народі називали Пиняговою алеєю. Вціліло хіба що декілька надгробків, що, кажуть, і досі губляться в траві того, що колись було синявським цвинтарем.

Так загинув [livejournal.com profile] mur_myrka прадід.

Чорне.

ПиС: Останній син Пиняги Михайлик, народжений вже після його смерті (той самий, кого носила тоді Катерина), не прожив довго: у віці 9 місяців він захворів і помер, поки його на санчатах везли до лікаря.
 
4ornobile: (хто тут)
На минулих вихідних разом з моїм 32-річчям ми з Миросею відсвяткували і новосілля, нарешті перебравшися з нашої чудової, але вже давно затісної кімнати на окрему квартиру. А сьогодні дорозклали по нових місцях речі. Ф-фух!

Стійко дотримуючись свого реноме авантюрного, але наполегливого дурка, я вирішив переїжджати власними силами. Ну, тобто за допомогою рук, ніг і маршрутки, а не усіляких досягнень цівілізації на кшталт таксі чи хоча б дзвінка другу та допомоги зали. Тим більше, що і переїжджати недалечко – півстанції метро, 17 хвилин пішим ходом. Мирося мене вчасно не зупинила – на свою голову. Вона зараз усіляко відбивається, мовляв, нікого вона не підтримувала і не підтрунювала, а то все я один вигадав, і вона – лише безвинна жертва. Але ми ж розуміємо: достатньо жінці увімкнути режим «істерика», як чоловіча авантюрність падає в рази, бо хай йому грець.

Одразу кажу: я знав, як простіше. Але мені було цікаво, як швидко ми затрахаємося і, зокрема, скільки в нас є шмоття. Його ж краще, ніж власними ручками, не перерахуєш. Ну, от і порахували.

В нашому розпорядженні були: рюкзак туристичний на 65 л. – 1 шт., рюкзак міський – 2 шт., валіза подорожня велика – 1 шт., валіза подорожня поменше – 1 шт., руки, ноги, хвіст спина. Ну, і кімната в двокімнатній хаті, з якої тре було виїхати.

О-о-о, люди, ви не уявляєте, скільки в одній кімнаті може бути речей! Особливо якщо є кладовка і сусідська кімната. Я ж, наївний, оцінив лише те, що бачив, і сміливо дав Мирці прогноз в 4 ходки. Мирося ж, як мудра й підступна жінка, дивилася вглиб і все виносила, виносила і виносила. Взуття, шмоття, автобус косметики не скажу для чого... І книжки, книжки, книжки! Вони, виявляється, були в сюди: в шафі, в тумбі, в ниші, в сусідській кімнаті... Підсумок: 4 подвійних ходок (тобто йшли вдвох укомлектовані рюкзаком, пакетом і валізою) + 5-6 одинарних. Тиждень тягання речей (втім, трьом днями перерви). В грошах це було б (якби не кілька піших ходок та знайомих водій маршрутки, який катає нас просто так) 4*4+6*2=28 грн. Скіко там мінімалка таксі по Києву, 35 грн? Шальона економія!

У жінок і рази більше речей, ніж у чоловіків. Де вони їх беруть і куди потім дівають, не знаю. І навіть буюся запитувати.

Тепер у нас руки по коліна, а за стук коліс по тротуарній плитці ми готові вбивати.

Втім, не скажу, що цей досвід був таким вже й драматичним. По-перше, нам не довелося потрапляти в рабство до коробок – а в разі єдиноразового переїзду треба кудись пакувати речі. По-друге, якби не поступовий переїзд, був би мені не ДН в новій квартирі, а пиво на звалених в купу пакованах.

Загалом же за часом, якщо розраховувати на такі етапи: підготувати хату – зібрати речі й почистити стару хату – перевезти речі – розпакувати й розкласти все по місцях, то, гадаю, те на те й би вийшло. Той же самий тиждень, тільки в профіль.

І, так: якщо раптом серед френдів хтось є такий же молодий і обдарований, то одразу кажу: НІ!

Біле.
4ornobile: (двоє)

-01-

Цей допис мав з’явитися ще півтора місяці тому, за тиждень після поїздки до бабці. Але тоді забулося (точніше, я нахабно задрих на півдорозі мордою в клавіатуру), а потім відпустка, а потім знову робота... Тому так і лишився у мене напівнаписаний текст і гризучий мозковий хробачок докупи. Мовляв, ми щось забули, хазяїне, але що?.. За цей час бабуся наша встигла злягти з серцем і злегка перелякати всю родини (80 років та спека – не найкраще поєднання), оговтатися і, підозрюю, почати копати картоплю у сусідів. Між тим, хоча світлини й втратили актуальність (у мене взагалі халепа: знімати люблю, а обробляти – ні), забувати поїздку не хочеться. Тому цей фотозвіт – скоріше для себе, аби в чергову Лєту (чи як там її назва українською?) не кануло. Ну, і тим, в кого ще є свої бабусі по своїх селах, нагадування.

Більше, більше села!.. )

Ну, власне, все. Душа моя тепер буде спокійна: гештальт з селом закрито (а в холодильнику досі мерзне фірмова бабусина самогонка). Тому попереду, Польща, Польща, Польща, Польща, а потім ще троха Іспанії і знову Іспанії.

Засмагле біле.
4ornobile: (лені)

Це скоріше пост для себе. Або для тих, хто любить чужі сімейні історії.

Продовжую розкопки скелетонів в родинних шафах. В планах -- візит до Житомирського архіва. Плекаю примарну надію, що там може бути фото прадіда -- в родині його нема. Плюс сподіваюся знайти зачепки, які допоможуть знайти місце розстрілу, а значить, з'явиться шанс знайти і місце поховання. Але то поки що лише в планах.

Нині покопався в пошуках слідів двоюрідного прадіда, який не дожив одного дня до капітуляції Німеччини (для справки: вона була підписана 7 травня 1945-го о 02:41).

От що знайшлося... )
4ornobile: (свічка)

Батько й син... )

Я "збирався", відкладаючи все на потім, кілька років. Більше мріяв. Відповідь отримав за місяць. Ба менше -- рівно за два тижні і два дні від відправлення листа. Родина могла це зробити з 1958-го...

Всім похуй. Ми -- нація забудьків.

Чорне.

А ви?

Mar. 14th, 2009 08:31 pm
4ornobile: (не спати)
Ненавиджу заморочки на сайтах, які не можна відключити!! Ну там музику усіляку дебільну, анімацію, вікно, що вспливають тобі в лоба, як айсберг на Титанік. В мене на цю хню не вистачає нервів.

Щойно вирубив сайт з непоганими, мабуть, світлинами: музика, млять. Наче відкровення з унітазу. Сцуки. Краще б зробили, щоб фото завантажувалися швидче, причому без гарненький похуйовинок на екрані.

А вам як така модна хня?

4орне.
4ornobile: (Default)

Ридаю, плачу, рахую і наздоганяю.
Що все це означає? А те, любі друзі, що не вірте френд-стрічці. Бо не всі пости ваших друзів вона іноді показує. Я, наприклад, дивувався, чому раптом знизилася інтенсивність повідомлень Алекса Левітаса для групи з особистих фінансів (куди я все ще – тьху-тьху – належу). Нарешті дочекався, став читати – і зрозумів, що відстав від групи десь на два-три тижні (млин! Зараз ще один пропущений пост знайшов! Кусаю п'ятки).
Мораль: якщо чекаєте чогось важливого, краще перевірте все не раз, не два, а скільки треба. Особисто.

Далі -- декілька нотаток в тему і не дуже )


То же -- НА РУССКОМ )
4ornobile: (Default)
Нарешті наздогнавши групу [livejournal.com profile] alex_levitas'а, нарешті і порахував свої витрати менше, ніж за місяць. Серед інших повсякденних статей окремими пунктами вибилися:
1. Сигарети -- 80 грн (а до кінця місяця буде і 100 з гаком).
2. Кава, яку я купую в автоматах -- 120 грн.
3. Проїзд на таксі -- 168 грн.

Перший пункт -- ціна шкідливої звички. Одразу згадаємо, що за рік то буде не менше 1200 грн, а сигарети обіцяли подорощати.
Другий пункт -- ціна Фактору капучіно.
Ніби і понт, але разом вони складають місячну вартість якоїсь хорошої справи -- наприклад, абонементу до тренажерки, де мене не було вже півроку.
Третій пункт -- ціна відсутності достатньої самоорганизації, бо всі рази таксі бралося тому, що я десь засидівся, відклав збирання на останній момент, запізно вийшов і...

Сиджу і гадаю, шо робити. Бо від куріння відмовитися зараз не готовий психологічно. Від кави теж, але тут є вихід -- купити маленьку турочку або френч-прес і варити самому. Стопудово дешевше буде. Та й велика турка в мене є. З таксі...

Думаю, у багатьох з нас, якщо не у кожного, є такі от дірочки у власному фінансовому кораблі. Хочете дізнатися, які -- наберіться терпіння і порахуйте. Хоча б протягом місяця.

4орнобіле.

Я-2009

Jan. 8th, 2009 11:45 pm
4ornobile: (Default)
Читаю ЖЖ [livejournal.com profile] alex_levitas, намагаюся стати кращим, ніж є (а в нього чимало чого цікавого для саморозвитку, зокрема фінансового, можна знайти), і наздогнати групу по особистим фінансам, до якої записався, але відчайдушно набрав хвостів.

То ж, викладаю список своїх цілей на 2009 рік (вже УПД). ) Завтра гляну свіжим оком і, можливо, щось підкоригую.

Біле.
4ornobile: (Default)

Произведения, наиболее похожие по частоте слов на блог [livejournal.com profile] 4ornobile v. 0.11

Михайло Стельмах: Правда и кривда
Тарас Шевченко: Назар Стодоля
Володимир Малик: Черленi щити
Iван Нечуй-Левицький: Двi московки
Юрiй Мушкетик: Обвал
: Голодомор
Олесь Гончар: Берег любовi
Юрiй Мушкетик: Крапля кровi
Iван Багряний: Людина бiжить над прiрвою
Антон Павлович Чехов: Живая хронология

(c) [livejournal.com profile] stanislav_mikov
А какие произведения похожи на ваш блог???














Тепер прийдеться все це читати:)

Біле.

Profile

4ornobile: (Default)
4ornobile

January 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 10:48 am
Powered by Dreamwidth Studios