4ornobile: (4орнобіле)
Друзі, хто підкаже, як зробити бек-ап ЖЖ? Дуже потрібно.

Бажано покрокова, я тупий.

Сіре.
4ornobile: (лені)
Сьогодні прикордонна служба браво відзвітувалася, що вночи була проведена якась там спецоперація, і весь особовий склад Прикордонного загону в луганському районі Мирний без втрат виведено в инше місце. Про запаси зброї та инше обладнання нічичирк.

Російська "Комсомольська правда" і її спецкор Олександр Коц, якому взагалі-то забороннеий в'їзд в Україну, фактично підтвердили цю версію.

"Погранцы огрызались как могли, однако под плотным огнем вынуждены были просто укрыться за бетонными стенами и прекратить сопротивление. К вечеру понедельника из части вышли двадцать бойцов, преимущественно местных жителей, и сдались ополченцам...

...Весь день у погранотряда бродили потерянные матери, вызванивая своих детей, находящихся за забором. К обеду из части вышел начальник штаба и сообщил, что внутри остались одни патриоты Украины. И насильно там никто никого не держит.

– Да мальчики просто боятся уголовного преследования за дезертирство! – не унимались женщины (я розумію переляк батьків, але втриматися не можу і не бачу сенсу: кури, блядь!).

К одной из них из части вышел сын и сообщил, что рапорт он писать не собирается. Однако слезы матери, видимо, тронули юное сердце. И он обещал подумать.

Спустя пару часов из изрешеченных дверей КПП вышли четверо бойцов. Родители тут же распихали их по машинам.

– Это должно дать толчок для продолжения процесса, - рассказал «КП» командир одной из штурмовых групп батальона «Заря». - Сейчас эти ребята позвонят своим сослуживцам и скажут, что уже сидят дома, кушают варенье. Никто их не пытает, репрессии не устраивает. И пойдут они на выход вереницей...

...К утру, к слову, стало известно, что и в погранотряде не осталось украинских сил. Под покровом ночи пограничники предпочли ретироваться."

Паралельно у частині внутрішніх військ:

" Одновременно с этим над городом раскатывалась канонада боя в района городка завода ОР. Там силы армии юго-востока штурмовали конвойную часть внутренних войск, которая, по майданному обыкновению, была переименована в часть нацгвардии. Почти три часа с небольшими перерывами над Луганском звучали раскатистые очереди из автоматов и крупнокалиберных пулеметов. Около двух часов ночи в части что-то жахнуло – и на территории начался сильный пожар. Ополчение позволило проехать внутрь двум пожарным машинам.

– Все, баста, навоевались, – прокомментировал нам один из бойцов с нашивкой «Беркут» на рукаве. – Поняли, что мы их огневой мощью задавим, решили сдаваться.

В четыре утра нацгвардейцев выстроили на плацу, сорвали с них погоны и отпустили восвояси. Без оружия, естественно. Арсенал армии юго-востока существенно пополнился."

Тобто підтримки прикордонники, що відчайдушно відстрілювалися, так і не дочекалися, перекинути вертушками пару рот десантури їм було неможливо. Замість того під частину збігся курятник з переляканих мамочок, котрі зіграли на руку сепаратистам, а в разі потреби виступили б чудовим живим щитом(я розумію переляк батьків, але, нмд, ну його таку турботу нахер. Я б в такій ситуації опинитися -- коли під вікнами матуся бігає -- категорично б не хотів).

Результат: замість ковиряння сепаратистських рядів отримали два зданих форпоста і купу подарованої на майбутній відстріл наших хлопців зброї. Я правильно все зрозумів?

Зато Турчинов щось там виліз повякати сьогодні. Герой в кепці.

От як до цього ставитися? Це якийсь хитрий план, чи АТО в Україні треба починати з київських високих кабінетів, а потім вже рухатися на Схід?

Чорне.
4ornobile: (кіт читає)
Гадаю, це відео бачили якщо не всі, то багато хто.



Воно видається як підтвердження того, що журналісти російських мєртвєстєй LifeNews активно сприяли донецьким/слов'янським сепаратистам. Втім, я вагаюся щодо цього.

Той факт, що відео є ексклюзивним матеріалом цього каналу, геть не означає, що воно зняте саме його журналістами. Воно могло бути надане кимось з реальних бойовиків, що не є злочином з боку репортерів. Тим більше, що професійної роботи оператора я не бачу: ролик, судячи з усього, знімався на телефон і відповідними ручками. Тому я спробував порівняти голос на відео з голосами російських журналістів.

На голос телеоператора Марата Сайченка сепаратистстський крикун не схожий -- та й знімав би професіонал геть инакше навіть на телефон.



Лишається журналіст Олег Сидяков. В нього голос і правда достатньо високий, як і у невідомого на відео. Але у відео для порівняння Сидяков говорить спокійним голосом, а на ролику з бойовиками мужик верещить, і я не можу з впевненістю визначити, чи належать ці голоси одній людині. Ба, більше: я б сказав, що вони таки різні.



А ви що скажете?

Зацікавлене зелене.
4ornobile: (4орнобіле)
...що, якщо це якась хитра багатоходівка і договорняк? От вже і східноукраїнські ОДА олігархам віддають.

А до Дня народження Тараса лишається 8 днів... З чим прийдемо вітати Кобзаря?
Чорносіре.
4ornobile: (4орнобіле)
А хтось може підкинути телефон якогось експерта з питань виживання/налаштування побуту в надзвичайних ситуаціях? Ну типу не коли голим в лісі кинули,а  коли голодним в хаті і магазини не працюють?

Зацікавлене зелене.
4ornobile: (хто тут)
Народе, а ви і правду думаєте, що якшо шо -- США з Європопю прям-таки кинуться застосовувати санкції проти укрвлади, а не грозити пальчиком, і вся-вся-вся сімейна на підсімейна лабуда буде безвиїздно сидіти по домівках? Я, якщо чесно, сумніваюся.

Не розумію я цієї сліпої надії на Захід. Що він може зробити? Заборонить виводити в свої банки кошти?

Сельферінове якесь.
4ornobile: (двоє)
Будемо там кілька найближчих днів.

А порадьте-но, будь ласка, де погуляти, щоб було гарно та/або цікаво, що відвідати? А то знайомі центральні стежки вже витоптані, треба нові пробивати.

Найближчі заоколиці також вітаються.

Дякую!

Сракошиле 4б.

Гм....

Nov. 18th, 2013 01:21 pm
4ornobile: (4орнобіле)
В пошуках деяких старих фото з'ясував, що ню-світлини, починаючи з листопала 2010-го у мене з ЖЖ кудись позникали. Гуртом. Наче і не було ніколи. А замість нормальних урлів зображення стоїть невідоме мені "http://sphotos.ak.fbcdn.net/....", хоча малаби або фотобакетна, або жж-шна адреса стояти.

Хто зна, що за нах?? І чи можна якось відновити втрачене?

Спантеличене темносіре.
4ornobile: (руде)
Народе, і підкажіть-но мені якийсь ядерний засіб, здатний надійно пробити не менш надійно зажирені усіляким шлаком труби?

А то пару днів тому стали ми відчувати, що щось у нас померло в районі кухонної раковини. Перша підозра прогнозовано пала на смітник під нею, але коротка інспекція засвідчила, що той живіший за усіх живих, в ньому народжуються і гинуть цивілізації, але роблять це тихо і культурно. Тому я став прискіпливіше принюхуватися до самих стоків, і ці мої припущення підтвердилися. Справа в тому, що в нас дві мийки: основна (велика) та допоміжна (маленька). Остання і є слабким дзвеном.

Сьогодні взявся виправити ситуацію. Пара хвилин роботи вантузом -- і я ганебно втік на балкон. Ібо сморід піднявся такий, наче пащу мертвяку прочищаю. Що, мабуть, не так вже й далеко від правди. Кілька підходів до снаряду (все за наукою, з перервами на відпочинок і відновлення дихалки) дещо виправили ситуацію з ускладненим водопропусканням, але кухня тимчасово вийшла з переліку житлових приміщень. З метою профілактики -- ну, тобто, в цілях експерименту -- залив  в ту клоаку "Доместоса". Звичайного мийного, для туалетів. Суміш ароматів перевершила всі очикування, страх перед мийкою наблизився до панічного. Зара трохи розвиднілося (щоправда ніс тепер відмовляєтся виконувати обов'язки в повному обсязі), але ж треба якось далі жити. Бо ж доведеться знову розбирати ту хитровигадану систему, а мені і одного разу того гівна на роки вперед вистачило.

Може, там сусіди після ремонту сантехніка, що проштрафився, закопали? Значить, треба щось таке, щоб і його розчинило.

Рятуйте!

Кольору дорослої несподіванки.
4ornobile: (кіт читає)
Ну-мо, автоюзери, підкажіть: як краще виїхати з Бориспільської траси на Оболонь? Щоб, значить, мінімальними втратами для нервів і часу?

По мапі склав такий маршрут: Харківська площа – Харківське шосе – вул. Будівельників – пр. Визволителів, котрий переходить в бул. Перова – пр. Генерала Ватутіна – Московський міст – пр. Героїв Сталінгарада – далі куди треба. Ну, або на останньому етапі через Московський і далі Оболонський проспекти.

А шо скажуть знавці? Де тут собаки порилися?

Зацікавлено зелене.
4ornobile: (хто тут)
Я от не розумію: нафіга замальовувати номери авто на фотографіях? Особливо там, де авто спричинило халепу. Це якісь конфіденційні дані? Ні. Комерційна чи військова таємниця? Також ні. Хтось не хоче, щоб його машину впізнали? Його проблеми. Хто херні не робить, фотокамер не боїться. Що за нах взагалі?

Спантеличене осіннє сіре.
4ornobile: (знак)
Другі мої!

Я тут збираюся бігти кабанчиком на смаження стейків від [livejournal.com profile] ibigdan. Зрозуміло, що щось писатиму. То ж, увага: питання!

Коли краще відзвітуватися: на вихідних, щоб ви ще могли спробувати якось використати інформацію на власній кухні, чи наступного тижня, коли всі вийдуть на роботки і активно полізуть в жежешечку з робочоко місця?

Зацікавлене 4б.
4ornobile: (філін-кот)
А поділіться-но, ласка, досвідом, як воно краще з Кракова до Катовіце їхати? Щоб, значить, і в кишені щось лишилося, і на літачок встигнути?

У кого які варіанти? А то про Катовіце -- Краків оповідок в інтернетіках море, а навпаки -- спробуй що свіже знайди.

Зацікавлене 4б.
4ornobile: (філін-кот)
"...Врадієвка - райцентр біля скандальновідомого Первомайська, де били людей, якісь невідомі тітушки з усієї України. Історія повторилася.
На День Конституції два мінта, один з яких племінник прокурора (так говорять), жорстко побили і згвалтували дічину, яка зараз у лікарні в тому числі і з відкритим переломом черепа. Нижня губа відірвана майже повністтю - так розповідають місцеві громадяни.
Минулої ночі влада намагалася провести таємне судове засідання з певною зрозумілою метою - відмити своїх. Для надійності рішення суду на місце приїхали на джипах родичі та "криші" тих виродків у пагонах, яких мали одмазувати. Але усе селище повстало. Прямо вночі з вилами і лопатами (як і просив Азаров) вони прийшли під суд і понищили мінтовородичевські машини. Але суд таки відбувся... Одного з фігурантів вдалося відмазати.... Це викликало ще більше обурення громади....
Зранку у Врадієвку ввели внутрішні війська, відрізали інтернет та мобільний зязок. Будуть, певно, встановлювати демократію по-регіональному.... про дальший розвиток подій не знаю... Хто має інформацію - пишіть!.."


Це з Фб Бригінця.

На якісь згадки події натикався, але на рівні чуток. Отже, питання: що там відбулося? Чи введені туди внутрішні війська? Чи вирублено інтернет і т.д.?

4б.

Нині

May. 18th, 2013 01:11 am
4ornobile: (4орнобіле)
Боже, яка смачна злива щойно була!

Кажуть, в Києві це вже не перша, але для мене таки вона, першенька. Умився (є в мене такий особистий звичай) -- сама умила, щойно вийшов на балкон. Лялєчка!

А між тим... Хто може підказати час і маршрут обох завтрашніх акцій? З опозиційною я більш-менш в курсі: 12:00, Європейська площа, далі через Хрещатик на Софіївську. А от коли і де початок провладної?


Тим часом Європейську вже "забили" "правильні" товариші.

4б.
4ornobile: (4орнобіле)
Цей допис сповнений ненависті до радянського житлобудування, ЖЕКів та консьєржек. І до голубів.

Ну, нарешті дочекалися. Весна!

Те, що вона настала, ми зрозуміли ще минулого тижня, коли на стелі з'явилася спочатку одна, а потім й друга невеличка волога цяточка. На даху танув сніг.

Квітневі дощі швидко доповнили картину. Дві плямочки, що вже були висохли, розрослися і об'єдналися в нефігову таку розмазню. Навколо труби, що тягнеться з під'їзду, намалювалася ше одна. В п'ятницю вранці сонна, але щаслива Мирка познайомилася з невеличким дощиком, що накрапував з дверної коробки (вхідні двері подвійні), а під вечір внутрішні двері чи то розбухли, чи то повелися, але зачинятися відмовилися.

Того ж дня почалося телефонне бомбардування ЖЕКу. "Ай-ай-ай!" -- живо відізвалася диспетчер і пообіцяла, що зараз же відправить робітників подивитися. Я її чесно попередив, що в хаті нікого нема і не буде, а плями чудово видно в коридорі. Як розповіла ввечері Мирка, робітники і правда приходили. Троє. Двічи. Потикалися в зачинені двері, сказали, що нікого дома нема і що ж вони можуть зробити, і пішли. Плями в коридорі їх не цікавили. А прекрасна консьєржка, в котрої є наші телефони, навіть не подумала ними скористатися. "Ну, що ж ви хтіли, -- потисла вона плечима. -- То ж треба було, щоб дома хтось був, що ж вони зроблять". І взагалі треба заяву в ЖЕК писати. Лише диспетчер на телефоні здивувалася: "Та навіщо ж їм треба було в квартиру, якщо їм на техповерх?" Час було втрачено.

Суботній дощ розбудив вночи. Тяжкими думами. Хороший дощ був, якісний. Квітень, кажуть, взагалі дощовий буде. Щоб йому.

Вранці я вдягнув що погірше і побіг шукати ЖЕК. Ібо там хай і неробочий день, але хоча б ключи є. Знайшов, вломився в диспетчерську. Був відправлений до директорки -- точніше, до заступниці. Та довго розмовляла про життя робоче з якоюсь коліжанкою і не поспішала приймати потопельців. За час очикування в приймальні я встиг з"ясувати, що папір, якщо раптом треба, -- в принтері. Ручки -- на столі. Чашка для чаю -- в сейфі. Сейф відчиняється пальцем. Після чого нарешті дорвався до застдиректорського тіла.

-- Ну, ви ж розумієте, -- казала вона, -- зараз там робити ніхто нічого не буде, латочний ремонт не допоможе. Треба, щоб закінчилися дощі, і щоб висохло.
-- Розумію. Але ремонт в квартирі хто буде робити? Ви? Будемо чекати, поки шпалери відваляться? Двері вже не зачиняються. Тепер хай проводку заллє?
-- В понеділок я відправлю туди майстри...
-- Я на це дуже сподіваюся. Але заливає мене не з понеділка, а зараз. Ви хоча б ключи від техповерху дати можете? Може, я там поліетилен якийсь постелю, може, тимчасово допоможе.

Ключів, як виявилося, в ЖЕКу нема. Від щитової є, від підпілля є, а від даху нема. Тому що вони... у консьєржки.

Акі крилатий Ікар летів я по калюжах додому. Тіки злий такий Ікар, некультурний. З лайкою і перекошеною мордою.

Консьєржка подивилася на мене світлими, як небо, очима, зніяковіла і якось невпевнено ключи видала. Я потім зрозумію, чому так. Але тоді було не до того. Ікар рвався в небо.

Небо виявилося зачиненим: ключ від техповерху -- це зовсім не ключ від даху. І чорт з ним: може, вдалося б хоча б зсередини щось вирішити і переправити воду, скажімо на сусідів. Тремтячими руками відчиняв маленькі дверцята, що краще підходили для якогось гнома-ліліпута, ніж нормальної людини. От він -- техповерх!

"А-а-а-а!!! БЛЯЯЯЯЯ!!!!" А-а-а-а-а!!!!" -- рознеслося наступної миті тихим під'їздом. Переді мною розкрився брудний, захаращений простір десь з метр заввишки, весь у голубиному пір'ї і гівні. Ікар з перекошеною мордою побіг додому шукати, що б одягнути ще погірше.

Я дуже давно не був на техповерхах. А на 9-поверхових панельках взагалі, мабуть, ніколи не лазив. І це був мій персональний жах.

Пересуватися там можна тільки в дві погибелі. Залазити -- в три. Радує, що я сам по собі невеликий і ще не зовсім закостенілий -- обійшлося без карачок, инакше б моя психіка білоручки (не переношу брудні руки) не витримала. Весь світ в лайні. В пуху. І голубиних трупах різного рівня мумифікованості і скелетованості. Перший -- тут же, під дверима. Під носом. І далі -- всюди.

Ніколи не любив цю летючу погань, а тепер від одного звуку крил за вікном мене нудить. Летючі щури. Прокляття міст і багатоповерхівок.

На щастя, в мене нема панічного страху перед дохлятиною. Є шалене, всеохоплююче відчуття огиди. Скільки разів техповерхом розносилося моє відчайдушне "А-а-а-а!!!", не переказати. Йти вперед, далі від хай і маленьких, але дверцят в нормальний світ, було страшно. Але я таки доповз до нашої плями.

Ми -- щасливчики. Це єдина пляма в будинку. Плити вже відсиріли, і якщо раніше трохи вбирали воду, то тепер вона просто стікає одразу в хату. І, судячи з калюжі на горищі, це ще ягідки. Далі буде веселіше.

Застелити поліетиленом там навряд чи вдасться -- як раз бетонні перегородки. Задути піною теж не вийже -- нема куди задувати. І трупи, трупи, трупи навкруги. Огидні жовті скелетони в оточенні пір'я. Я туди один просто не сунуся. Я там сконаю.

Тому лишалося она надія -- дах. Я знову спустився до консьєржки по ключа, але його в неї не було. То ж вона зателефонувала головній по будинку, котра теж консьєржка -- сувора-сувора. І отримала втик за те, що дала ключ мешканцю. "Пишіть в жек" -- казала мені по телефону головна. "І що далі? -- перепитав я. -- Спати під парасолькою до літа?".

На дах я таки пробився. Вже як віддав ключ (як спускався, передбачливо притулив, а не зачинив двері). Виявляється, він не зачинений був -- просто засов закляк. І на даху все чикі-пікі: над нами є дві смоляні латки, але вони на підвищенні і явно не в тому місці, де ллє. Тріщин ніде не видно, покриття нормальне, нестаре. Вода вже зійшла. Підозрюю, що вона десь затікає під рубероїд, там збирається на плиті і вже тоді стікає по перекриттям до нас. Ппц. Надія помирає останньою. Як Титанік з Ді Капіро. "А над на-амі-і-і кіламєтри вади-и-и, а над на-амі-і-і б'ют хвастамі кіти-и-и".

Кароче, мені треба допомога колективного розуму. Ключа в мене більше нема і не скоро буде. На ЖЕК надії нема. А плавання на дому я не дуже люблю.

Ключ -- то таке. Замок простий, якось насобачуся відкривати -- треба тільки одмичку нормальну знайти, бо всі в межах доступності фігові і гнуться. Та й руки вже не пам"ятають, як і що робити. Треба згадувати. Але що з дахом робити, млин? Накупити рубероїда і спробувати перенаправити воду в обхід топкого місця (там система така, що вся вода з даху всередину стікає)? Тупо перекрити свою ділянку і придавити цеглою, щоб не здувало? Біс його зна.

Затурканий я. Злий. І запас гидливочти набрав по самі вуха.

Темно-сіре.
4ornobile: (хто тут)

...а вчорашні змагання з метання квашеною капустою по Жиріку -- це проплачена акція, чи вони за власним скудоумієм? А то б якби не сеанс героїчної боротьби з українофобією, то візит цього підстаркуватого фріка міг би пройти геть непоміченим.

Зацікавлене 4орнобіле.
4ornobile: (хто тут)

А як би його зробити дійсно українським? Бо поки що брати-москалі пасуться в ньому тучними стадами. Не розумію, що за манера писати собі в профіль щось типу "Красноярск, Юкрейн"? Або й просто "Юкрейн"? Намазане їм тут, чи шо...

Як наслідок, зрозуміти, що є хорошого в українському сегменті, неможливо. Якісь незрозумілі персонажі з Шварценегером в Москві і чернухою на Навального. Малолітні копіпастери, що все ще наївно сподіваються наздогнати і перегати старого й мудрого Бігдана. Нікому нафіг не потрібний дибр... Із знайомих імен -- лише [livejournal.com profile] hudozhnytsya, [livejournal.com profile] alexcheban і широко любимий у вузьких колах ХоліМоцарт. Де, скажімо, [livejournal.com profile] diana_ledi? Або [livejournal.com profile] bilozerska (яку я, наприклад, не читаю, зато читає чимало инших людей)? Де [livejournal.com profile] joanerges з його чудовими п'ятничними підбірками? Де [livejournal.com profile] haidamac? Де всі инші українські блогери з реально цікавим чи актуальним контентом? Хто, бляхомухо, всі ці люди?

Спантеличене 4орнобіле.

4ornobile: (Я-2)

А порадьте-но мені якийсь гідний супермаркет світла, де можна було б пошукати не зовсім стандартні плафони на люстру? Підвесна систама з двох світильників. плафони тримаються на трьох таких утримувачах -- такі собі шпундики з різьбою.

Дуже треба.

4б.
4ornobile: (кіт читає)

В гамазині Skechers в ТрімДауні на вітрині серед усіляких там стельок, щіточок, пропиток та иншої дрібноти стоїть така собі ваза з водою, а на ній -- зимовий ботинок. Питання: для чого?

4б.

Profile

4ornobile: (Default)
4ornobile

January 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 10:35 pm
Powered by Dreamwidth Studios