4ornobile: (лені)
Діану доблесні ЩІ випиляли з ЖЖ за рятування життя і допомогу українській армії.

Її пости з реквізитами старано випилюються.

Прошу якнайширшого оголошення, оскільки ту аудиторію треба збирати докупи.

Originally posted by [livejournal.com profile] nazavzhdy at Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.
... Меня зовут Диана Макарова.
Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.
Не виноватая я. Меня так назвали, разрешенья не спросив.
:)
Семь лет я вела свой блог в ЖЖ.. Семь лет я плавала в наших, не всегда уютных жежешечных морях, наблюдая за постепенным упадком ресурса, но упрямо не покидая его – несмотря на технические капризы движка, на отток людей из ЖЖ, на то, что ЖЖ уже давно не торт…
Вопрос верности и ретроградства.
Что доминировало – сложно сказать. Ставлю на верность.
Я любила эту площадку.

Когда российская контора СУПа ибигдановским человеческим голосом предложила мне стать главным редактором украинского сегмента, я пошла на это дело под обычным девизом «Ввяжемся в драку, а там посмотрим!»
Ввязалась, посмотрела.
Многое поняла. И драки случались.
много букофф )
Это была преамбула.


Дальше начался Майдан.
И в дни, когда не только украинский сегмент ЖЖ, но и прочий интернет-мир, говорили только о Майдане – главная, самая московская редакция ЖЖ, перестала брать мои подборки украинских постов вообще.

Они испугались.

Эти подборки были о Майдане, естественно – а о чём ещё они могли быть?
В начале декабря мне предложили «прекратить этот Майдан в ленте» - цитата.
Когда я удивлённо спросила – а как? А о чём тогда? А не охренели ли вы? – мне ответили, что нуууу… есть вот конкурсы всякие. Опять же блогтуры. Можно о ресторанах и кино.
Не Майданом, мол, единым. И вообще блогеров надо направлять на другие темы. Подальше от Майдана, подальше…
А если я не согласна, так извините.
- Извините… - сказала я, и положила заявление на стол.

И пошла на Майдан, отслеживая события сети изредка – потому что многие из тех, кто читает сейчас мой последний в Жж текст, знают, чем занималась я с декабря по – ох ты Господи, уже июнь, надо же…
Я слышала, что украинская контора ЖЖ развалилась, что коллектив уволился, но продолжает упорно колесить по блогтурам – но это уже было неинтересно.

Началась реальная жизнь. Начались события, в которых кровь, смерть, огонь, боль, надежда, ожидание, немыслимая человеческая самоотверженность и совершенно понятная человеческая трусость. И гонка, гонка – успеть…

Всё, что я хотела – успеть защитить ребят. Тех, кто стоял на Майдане, тех, кто сейчас едет на восток Украины.
Мы – я и моя команда – создали неофициальный фонд Дианы леди. Боже, нам даже некогда было придумать фонду название посерьёзнее, и зафиксировать его в каких-то документах.
Вы просто присылали нам деньги. А мы закупали на эти деньги всё, что может помочь нашей стране и лучшим её ребятам – победить на Майдане и остаться живыми, победить в войне и остаться живыми, залечить раны, ожоги, побои – и выжить.
Read more... )
Три дня назад на нашу деятельность наконец-то настучали.
Автор стука гордо говорит об этом http://londo-mallari.livejournal.com/186731.html, впрочем, таких авторов могло быть много. В бурных морях нашей уютной всякого плавает, знаете ли…

И я получила письмо счастья от конфликтной нашей, жежешечной комиссии.
Письмо гласило:
Read more... )

Уважаемый пользователь – то-есть я – письмо прочёл, плечами пожал и дальше побежал.
У меня грузились две машины на Славянск – две одновременно, представляете, сколько необходимых вещей мы передали на передовую?
Наш отчаянный драйвер уже написал отчёт об этой очередной доставке https://www.facebook.com/alexandr.nazarchuk.5
а журналист тоже спел тревожную песенку
http://www.radiosvoboda.org/content/article/25414501.html

… это была седьмая поездка. И седьмая и восьмая машины, отправленные нами на Славянск.
(в том числе и нами – потому что чем дальше, тем больше фондов и частных лиц приносят к нам в дом адресные посылки «блокпосту Такому-то»)

Восемь машин за полтора месяца.
Более пятиста тысяч гривен, потраченных на нужды передовой, от нашего с вами Какбыфонда – не считая помощи беженцам, медикам, раненым…
Это была самая тревожная поездка.
Сидеть в Киеве, слышать крик в телефонной трубе:
- Останови его! Пусть не едет на наш блокпост! Здесь на подъездах сепаратисты. Расстреляют!
Трясущимися руками тыкать в кнопки телефона и слышать в трубе:
- Абонент поза зоною…
Далее бессилие и страшное чувство вины – все эти поездки были моей инициативой. Как жить, если вдруг случится что с ребятами?
Сутки ждать, пока прозвучит:
- Всё, я уже в Киеве. – от Саши.
- Всё, груз получен. Спасибо вам. Спасибо. – от ребят на блокпостах.
Нет, поверьте, мне было не до писем счастья от какой-то там конфликтной комиссии какой-то там жежешечки.

А конфликтная комиссия тем временем поспешно замораживала мои посты с реквизитами счетов и очень ждала ответа от меня. Очень ждала – иначе почему на следующий день, так и не получив весточки, выслала мне следующее письмо:
Read more... )
Текста стало больше, нетерпение комиссии явно возрастало.
Всё это напоминало известные ходки одного старика к одному морю. Невод забрасывался, но рыбка игнорировала – да и какая к чёрту рыбка, мы в дни гонки напоминаем себе и друг другу разве что жаб, измученных, тяжело дышащих…
Нам было некогда – у нас шла перепись вновь закупленных вещей и отправка-приём посылок. Бронежилеты одним. От других – медикаменты.
Участие в перевозке беженцев, координация спонсорской помощи от тех людей, которые хотели бы вручить суммы лично раненым и их родным.
И так далее…

Тогда в третий раз старик пошёл к синему морю, и в третий раз забросил свой невод.
И я получила от жежешечки третье письмо, в котором говорилось:
- Ну уважаемый же блогер, ну какого чёрта! Мы уже и так, и эдак стараемся, уже не только твои реквизиты заморозили, а и все посты с отчётами. А ты не звонишь, не пишешь. Забыла, наверное…
Read more... )
Как думаете, пора бы рыбке уже ответить на такую настойчивость конфликтной комиссии, а?
:)
Отвечаю:
ответ )

Репоста прошу не ради меня. Что мне популярность, что я ей?
Ради фонда.
Нашего и вашего Какбыфонда Дианы Макаровой, в прошлом Дианы Леди.
Этот фонд и ваша дружба - основное, что уношу я из семи лет наших плаваний в не слишком уютных морях нашего ЖЖ.


А что касается стариков с их неводами - посмотрим ещё, кто останется с разбитым корытом.
)))

До встречи.
Ваша Леди.
4ornobile: (руде)
Навздогін до ранкового запису.


19:00   Турчинов заявив про початок перекриття східного кордону України

19:29   Прикордонники без бою пішли зі Свердловська

Це от, бляха, як розуміти??? Цільний загін прикордонників обісцявся якоїсь "казацкай сотні" (за посиланням) і втік з позицій? Чи наданий тихий наказ зливати кордон?

А тим часом в російській Дирдумі проводять "розширені засідання" з "міністрами" ДНР та цільної Наваросії на зв'язку. Обговорюють, що і як будуть завозити, і як невизнаній, але дуже незалежній республіці на рубль переходити. Нє, Росія не втручається. Це все Майдан винний. ОТ якби не він -- тоді ми зажили! І ковбаси по 2,20 -- цілий холодильник.

Тьху!

Чорне.

4ornobile: (лені)
Сьогодні прикордонна служба браво відзвітувалася, що вночи була проведена якась там спецоперація, і весь особовий склад Прикордонного загону в луганському районі Мирний без втрат виведено в инше місце. Про запаси зброї та инше обладнання нічичирк.

Російська "Комсомольська правда" і її спецкор Олександр Коц, якому взагалі-то забороннеий в'їзд в Україну, фактично підтвердили цю версію.

"Погранцы огрызались как могли, однако под плотным огнем вынуждены были просто укрыться за бетонными стенами и прекратить сопротивление. К вечеру понедельника из части вышли двадцать бойцов, преимущественно местных жителей, и сдались ополченцам...

...Весь день у погранотряда бродили потерянные матери, вызванивая своих детей, находящихся за забором. К обеду из части вышел начальник штаба и сообщил, что внутри остались одни патриоты Украины. И насильно там никто никого не держит.

– Да мальчики просто боятся уголовного преследования за дезертирство! – не унимались женщины (я розумію переляк батьків, але втриматися не можу і не бачу сенсу: кури, блядь!).

К одной из них из части вышел сын и сообщил, что рапорт он писать не собирается. Однако слезы матери, видимо, тронули юное сердце. И он обещал подумать.

Спустя пару часов из изрешеченных дверей КПП вышли четверо бойцов. Родители тут же распихали их по машинам.

– Это должно дать толчок для продолжения процесса, - рассказал «КП» командир одной из штурмовых групп батальона «Заря». - Сейчас эти ребята позвонят своим сослуживцам и скажут, что уже сидят дома, кушают варенье. Никто их не пытает, репрессии не устраивает. И пойдут они на выход вереницей...

...К утру, к слову, стало известно, что и в погранотряде не осталось украинских сил. Под покровом ночи пограничники предпочли ретироваться."

Паралельно у частині внутрішніх військ:

" Одновременно с этим над городом раскатывалась канонада боя в района городка завода ОР. Там силы армии юго-востока штурмовали конвойную часть внутренних войск, которая, по майданному обыкновению, была переименована в часть нацгвардии. Почти три часа с небольшими перерывами над Луганском звучали раскатистые очереди из автоматов и крупнокалиберных пулеметов. Около двух часов ночи в части что-то жахнуло – и на территории начался сильный пожар. Ополчение позволило проехать внутрь двум пожарным машинам.

– Все, баста, навоевались, – прокомментировал нам один из бойцов с нашивкой «Беркут» на рукаве. – Поняли, что мы их огневой мощью задавим, решили сдаваться.

В четыре утра нацгвардейцев выстроили на плацу, сорвали с них погоны и отпустили восвояси. Без оружия, естественно. Арсенал армии юго-востока существенно пополнился."

Тобто підтримки прикордонники, що відчайдушно відстрілювалися, так і не дочекалися, перекинути вертушками пару рот десантури їм було неможливо. Замість того під частину збігся курятник з переляканих мамочок, котрі зіграли на руку сепаратистам, а в разі потреби виступили б чудовим живим щитом(я розумію переляк батьків, але, нмд, ну його таку турботу нахер. Я б в такій ситуації опинитися -- коли під вікнами матуся бігає -- категорично б не хотів).

Результат: замість ковиряння сепаратистських рядів отримали два зданих форпоста і купу подарованої на майбутній відстріл наших хлопців зброї. Я правильно все зрозумів?

Зато Турчинов щось там виліз повякати сьогодні. Герой в кепці.

От як до цього ставитися? Це якийсь хитрий план, чи АТО в Україні треба починати з київських високих кабінетів, а потім вже рухатися на Схід?

Чорне.
4ornobile: (хто тут)
"КП", що ти робиш, ахахаха, припини!

танк луганськ

Посилання не даю, щоби зайвий раз не підвищувати відвідуваність сайту.

Автор цієї сенсації, "комсомолець" Коля Варсєгов, взагалі відрізняється умом і саабразітєльностью, але иноді він перевершує сам себе. Цього разу, окрім обов'язкової програми про Правий сектор, який розквартирувався у прикордонників, які майже всі здалися бравим воякам Луганської наркоманської, в той час як сцикотливий ПС розбігся по лісопосадці (довго шукав в районі Мирного підходящу лісосмугу. Не знайшов) і, "можливо, по льохах і горищах" і розстріляв Варсєгова в голову, але моцк не зачепило, особливо сподобався опус про те, як Коля, почувши про захоплення Луганського патронного, поїхав до заводської контори, але "не увидел тут ничего такого".

"Однако же, как я понял, этот завод не самого мирного предназначения", -- зненацька запідозрив журналіст "КП". І дійшов до чергового геніяльного висновку: "Возможно по той причине киевские военные и пустили дезинформацию, что завод захвачен – чтобы под это дело взять и разбомбить завод".

Танк на фото, до речі, саме на Луганському патронному випускався. Варсєгов не може брехати!

Ну, і далі все в тому ж дусі. "В центре ничего не работает, центр перекрыт. Особенно перекрыто то место, где случилось преступление (це про вибухи і ОДА)".

І це -- журналіст загальноросійського видання, блєадь!

Вважаю, російськії журналістиці час запозичити досвід російського будівництва та ЖКГ і набрати побільше узбецьких гастарбайтерів. Витрат менше, а ефект той же.

Коричневеньке.
4ornobile: (лені)
Слов'янськ

Нічого особливо нового, але теж інформація.
"Протестувальники" у своїй масі -- місцевий, так би мовити, асоціальний елемент: наркомани, алкоголіки, усілякі бомжі і міські божевільні. Над ними стоять незрозумілі чуваки невідомого походження (з понавезених) і купка місцевих тіпа-політиків з аутсайдерів. Певна кількість прихильників-городян теж підтягнулася, але зараз їх ланки порідішали. Ну, а в місті в цілому коїься ппц. Співробітник прийшов на роботу з розбитим таблом і нам'ятими боками. Запитали, що сталося. Каже, я і сам розумію, що це ідіотизм, але напередодні по дорозі додомі підійшла парочка, представилася Правим сектором і відгамселила. мабуть, для профілактики, ага.

Харків

Я давно казав, що товаришу Кернесу час завітати до Ізюмських лісів, але сталося так, що Ізюмські ліси завітали до товариша Кернеса. Се ля ві.
Втім, радіти нема чому. Сорока на хвості принесла, щоГєпу прибрали, аби напряму взятися за харківських ментів. Обіцяють золоті гори за хорошу поведінку і здачу національних інтересів. І сумніватися в харківських ментах мені чомусь не вдається. Місто з стиснутою дупою чекає травневих...

Отакі от справи, малятка.

Чорне.
4ornobile: (лені)
Російське МЗС, як і вся путінська рать, давно вже йобнулося на відмінненько, але рівень йобнутості продовжує дивувати, хоча, здавалося б, зашкалювати вже просто нема куди. Иноді мені здаєтсья, що тексти їм пише сам Кісельов. Иноді -- шо змірна команда сайтів Репоратжист, Уарев'ю спільно з редколегією ПДРС. Але иноді, дивлячись на їхні поробки, я тупо гублюся в здогадках.

mid-rf-01

Хтось чув щось про націонал-робітничу робітничу партію України? Звісно ж, що ні. Ці йолопи, котрі тирять пропагандистські плакати у німецьких анцистів зразка 1930-х і через сраку адаптують українські націоналістичні гасла для місцевих московських нацистів, і тут не спромоглися на мінімальну фантазію і тупо замінили одне слово – з "Німеччини" на "України" – у сумнозвісній НСРПН, вона ж NSDAP. Ну, гаразд: вкотре всралися -- можна було б на тому і покінчити. Так ні: вони ен полінувалмя ще й "бланк" присобачити до свого "коментаря". Взриднув...

Ганьбище. Ілюстація )

Я так розумію, що переклад самі ж "НАСРПУшники" і зробили, ага? Попередньо стопіццот разів відксеривши своє посилання, аби почерк не впізнали?

Бляха, різних клоунів в житті бачив, але таких ще не зустірчав.

Коричневе, чого вже там.
4ornobile: (4орнобіле)


Сегодня мы со всем известным моим дядей поехали снимать штурм Бельбека. Сначала все было мирно, около 2-х часов мы снимали украинских солдат. Бедных, с палками, с ветками от деревьев, всего с 10-12 автоматами и С "ограниченным количеством боеприпасов".
На картинке: солдаты с палками охраняют зенитку у штаба.

По приезду нас не хотели пускать на территорию части. Но так как это была наша примерно шестая поездка в Бельбек, мы там примелькались, то прошли КПП после недолгих переговоров.
На картинке: куча журналистов, военные и гражданский персонал разговаривают, смеются. Обстановка расслабленная.

Мы не думали, что будет штурм... )
Alexander Aksakov
4ornobile: (лені)
Все нове -- це добре підзабуте старе. Особливо якщо це стосується російських керманичів. Згадав.

Самий початок 21 серпня 1968 року. Бизько 2-ї години ночи на диспетчерів празького аеропорту "Рузіне" вийшов екіпаж радянського пасажирського літака з проханням про вимушену посадку через ушкодження на борту. Диспетчери дали добро. Дуже скоро вони напряму познайомилися з "ушкодженнями", які були на тому борту, -- а саме бійцями 7-ї повітряно-десантної дивізії. Диспетчерська вежа була захоплена, ключові об'єкти заблоковані, а аеропорт дуже скоро перейшов в режим прийому -- радянських АН-12 з десантом і військовою технікою на борту. Так закінчувалася Празька весна.

Раджу почитати про ту операцію "Дунай", що її викликало і як вона була проведена. Дуже пізнавально. Особливо в теперішніх умовах. Мабуть, чехи теж тоді щиро вірили, що закордон їм допоможе.
4ornobile: (філін-кот)
Щось після останніх заяв головного мента нашого Захарченка стало троха сцикотно. Бо ми ж розуміємо, які екстрімісти у нас теракти можуть влаштувати.

Ну і нагадаю, що завтра -- день, коли харківський товариш Жилін, оцей шмат мняса, заточений під насильство, обіцяв прийти і розібрати барикади, мовляв, йому за це вже нічого не буде. При цьому його одеський однодумець Ваня Проценко, який щосуботи влаштовує мляве прибирання Києва від панаєханой нєчісті, на завтра обіцяє генеральне прибирання за підтримки аж 300 беркутівців. Роста пацан, ага.

Коричневеньке.
4ornobile: (руде)
Легким рухом руки Мирося, не оголошуючи війни, поставила на комп Яндекс. Тобто як поставила... Щось вилізло, щось тицьнула, Яндекс подякував за те, що його встановили.

Мій шок від того, що на панелі задач з"явилася якась невідома Я-хуйня, а домашня сторінка з рідного Гугла перетворилася на якийсь там ворожий Яндекс, словами не передати. Яндець був всюди, хоча його ніде не було: ні в списку установлених програм, ні в списку працюючих -- в адміністраторі задач. Враховуючи, що на цьому мої компутерні знання закінчуються, відчай  був безмежний.

На щастя, джерело гидоти знайшлося в "доповненнях" браузера. Виявляється, ця паскуда ще якісь там "улюблені сторінки" мені встановила.

Зараз небезпека вже минула, п'ю заспокійливе. Але все одно: ну не підараси, нє?

Сіро-обуріле.
4ornobile: (Default)
Вчора до Діани приїжджали прихильники. Заходити всередину поки що посоромилися, кілька годин просиділи в машині поряд з хатою. Сьогодні було продовження.

Оригинал взят у [livejournal.com profile] diana_ledi в И о погоде!
Спасибо тем, кто был с нами ночью и утром. Кто репостил и ждал сообщений.
Кто звонил и спрашивал.

У нас всё нормально.
Ночью приехала охрана. Хорошие ребята, всех знаю.
Считай, одну ночь скоротали в относительной безопасности.

Только что вызывали охране такси. Чтобы не дёргать знакомых.
На Майдан такси вызвать очень непросто. Вдвое дольше ищут машину.
Здесь же смс-ка пришла через несколько секунд: "Такси подано, машина такая-то, номера такие-то"
Но! - смс-ка пришла совсем с другого номера.
Санди перезвонила в такси, там сказали, что машину для нас ищут, ещё не нашли, подождите мол...
Санди сняла заказ.
Затем перезвонила по номеру, из которого пришла смс-ка. Там сказали, что мы можем выходить, такси подано.
Санди отказалась.
Тут же перезвонили с другого номера, сказали, что машина подана, можем выходить.
Через некоторое время начали звонить с третьего номера и усиленно зазывать нас в такси. Нас просто уговаривали!
:)

Никогда ещё Штирлиц не был так близко к провалу я не встречала настолько настойчивых таксистов.
К тому же летающих стаями.

... теперь расскажите мне что-нибудь о паранойе. А мы с Эрнстом Хэмингуэем внимательно и заинтересованно послушаем.

4ornobile: (4орнобіле)
"– У нас в Чечне такая же ситуация в свое время была. Когда федералы начинали побеждать, что происходило? Организовывали перемирия какие-то, чтобы задержать продвижение федеральных войск. Чтобы противоборствующая сторона могла переформироваться, перевооружиться, перегруппироваться, залатать раны, зализать.

– Ну это же ваш народ, это не противоборствующая сторона.

– Да не народ, девушка! Это не народ, это полпроцента населения.

На Болотной тоже «народ» собирался, – начинают хором перебивать бойцы, стоящие вокруг..."

(тудух)

Бірюзовеньке.

4ornobile: (лені)
"...Хочу зазначити, що докладу всіх зусиль, щоб забезпечити громадський порядок, захистити права мирних громадян і буду використовувати всі правові та інші передбачені законами України методи для гарантування громадського спокою і безпеки всіх наших співвітчизників...

...Впевнений у мудрості наших людей. І готовий служити державі і людям вірою і правдою, доки вистачить моїх сил і довіри народу..."

Жодних перемовин. Жодних поступок. Жодних зусиль до примирення. Президент. Робити. Не. Збирається.

Чорне.
4ornobile: (лені)
Для початку --  про те, що було вчора. Тобто не конкретно вчора, а загалом до умовного сьогодні.

Дуже цікаво б було покопатися в причинах та наслідках Євромайдану на його різних етапах. Мені і досі вкрай цікаві підвалини тепер вже історичного заклику Мустафи Найема 21 листопада минулого року. Якби не він, то вся ця карусель, не виключено, і не запустилася. Саме Мустафа на мій досить поверхневий погляд став тим клапаном, котрий дав волю накопиченій народом парі. Після чого зник з переднього плану і спокійно взявся за звичну для себе роботу.

Купа диванної аналітики + краплі для ширшого відкриття очей... )
Червоно-чорне.
4ornobile: (4орнобіле)
"Только я не понимаю - они что, всерьез думают меня испугать? Ни запугать, ни остановить не получится..."

"Им хочется воевать? Я воевать умею. У нас достаточно сил и возможностей, чтобы отстоять наши взгляды и убеждения. И мы это сделаем."

Віктор Мєдвєдчук.
4ornobile: (4орнобіле)
Из Интернет-публикаций будущего: "С похвалой отзываются о законодательных инициативах депутата Колесниченко украинские избиратели. Вчера в честь признания его заслуг перед обществом они в рамках дозволенной законом встречи с народным депутатам лично передали ему свою поддержку. Сейчас, когда Вадиму оказывают помощь в травматологическом отделении, тысячи его сторонников дежурят у дверей больницы, чтобы продолжить встречу".

Коричневеньке
4ornobile: (4орнобіле)


Харківські ментушки, відбивши свого сцикунця, безсоромно никають ніж з місця подій. Випадково так вийшло, ага.
4ornobile: (4орнобіле)
Я б був не коментував побиття Чорновіл. Але коли рота розкриває Лєна Бондарєнко, сумнівів не лишається.

Profile

4ornobile: (Default)
4ornobile

January 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 10:34 pm
Powered by Dreamwidth Studios