4ornobile: (двоє)
!IMG_8078

+1 )

Мирка і Лялька.

Пререяслав-Хмельницький, травень 2013-го.

Біле.
4ornobile: (знак)

-01-

Одразу скажу: ні в який Канів ми не збиралися. Спочатку ми «їхали» до Львова, потім – на Хортицю, далі – в Переяслав-Хмельницький... Але всі ці смачненькі пункти призначення за певних причин накрилися мідним тазом, робота не лишила навіть краплини часу зібратися з думками, тому волевим рішенням ми нагострили лещата до... Умані. Втім, година зборів – і вже ніхто нікуди не їде, бо час згавлено і всі затрахалися. Ще троха хаотичних пошуків по мапі, і от він – Канів! Зненацька.



Ремарка. Я, видко, геть старий став і домашній. Як мені ще зовсім нещодавно вдавалося їздити за копійки куди завгодно і отримувати кайф, не уявляю. Як воно все планувалося на ходу і складалося в цікаву подорож, не збагну. Нині ж рішення з бухти-барахти – і такий же результат з купою накладок, переплат та иншого непотрібного головняку. Доводиться знову вчитися на власних же помилках.



Короткі збори вранці, метро до Видубичів, вихід на поверхню... Ну, звісно ж: «З другої платформи відбуває автобус «Київ – Канів». Час відправлення – акурат шо у вас на годиннику». Біжу. Всією мордою маякую водію, мовляв, а як же ми? Водій у відповідь показує палець. Я йому – два. Дядька тисне плечима і розводить руками. Місця в салоні лише на одного...

Що ж, до наступного рейсу – 40 хвилин. Водій бере в нас гроші, але просить підійти в касу і купити пару квитків до Українки. У них там своєрідний злочинний картель: офіційно продаються перші 7 квитків, все инше збирає водій. Автостанції – якась звітність і вічний стогін про падіння пасажиропотоку, воділам – можливість підзаробити. Якщо квитків продано менше норми (в нас прорахувалися і продали лише п’ять), водій «компенсує». «Українка – це твої?» – підозріло запитує контролерка на виході. «Ага», – чесно відгукується хитрожопий водій. «Ах ти ж!..» – по-доброму свариться контролерка. Видно, що працюють вони давно і надійно.

Вирушили... )

Далі буде...

Біле.
4ornobile: (двоє)

От, здавалося б, скильки років разом, а все одно життя не встомлюються підкидувати маленькі сімейні радості.

Скажімо, закінчилися в мене кілька днів тому шкарпетки. Ну, закінчилися -- і закінчилися. Я ж пам'ятаю, що у ванній нова партія сохне. Пішов туди. А там, значить, нижня труба -- мирочкіни шкарпетки: правий, лівий, правий, лівий. Все гарненько, чин чином. І верхня труба -- мої шкарпетки: правий, лівий і середній. Тобто три штуки, і всі -- різні. Це ж, все ж таки, яка турбота! Дбає ж, значить, сортирує, щоб не дай бог не було одноманітно й нецікаво. Не те, що собі.

Пішов шукати їм братика. Знайшов ще два, теж різні. Дійшов до висновку, що шкарпеток у мене забагато, а асортимент їхній не знає меж. Сам винен.

А ще Мирочка мені нещодавно сцену закатала. Раптово-показову. Приходить до мене на кухню, я там як раз робив свою улюблену з дитинства справу -- посуд мив шоб його перевернуло та й гепнуло, не дай бог. Сувора така. Тикає мені під носа свіжовипрані труси і так з металом в голосі перепитує: "Олексо, це твої?". "Мої", -- чесно кажу я, намагаючись про всяк випадок зробити винуватий вигляд. А то раптом що. А вона ще більш металічно: "Подивись, це точно ТВОЇ труси???" Подивився. "Мої, -- кажу. -- Точно. Що ж я, своїх трусів не знаю?". А вона так грізно: "Я НЕ ЗНАЮ таких трусів! Вони мені НЕ ЗНАЙОМІ !!!"

І пішла собі так гордо і нескорено. А мені аж якось тепло на душі стало. Це ж, значить, принаймні труси мої вона не носить. Дрібничка, а приємно.

Біле.
4ornobile: (двоє)

-01-

Цей допис мав з’явитися ще півтора місяці тому, за тиждень після поїздки до бабці. Але тоді забулося (точніше, я нахабно задрих на півдорозі мордою в клавіатуру), а потім відпустка, а потім знову робота... Тому так і лишився у мене напівнаписаний текст і гризучий мозковий хробачок докупи. Мовляв, ми щось забули, хазяїне, але що?.. За цей час бабуся наша встигла злягти з серцем і злегка перелякати всю родини (80 років та спека – не найкраще поєднання), оговтатися і, підозрюю, почати копати картоплю у сусідів. Між тим, хоча світлини й втратили актуальність (у мене взагалі халепа: знімати люблю, а обробляти – ні), забувати поїздку не хочеться. Тому цей фотозвіт – скоріше для себе, аби в чергову Лєту (чи як там її назва українською?) не кануло. Ну, і тим, в кого ще є свої бабусі по своїх селах, нагадування.

Більше, більше села!.. )

Ну, власне, все. Душа моя тепер буде спокійна: гештальт з селом закрито (а в холодильнику досі мерзне фірмова бабусина самогонка). Тому попереду, Польща, Польща, Польща, Польща, а потім ще троха Іспанії і знову Іспанії.

Засмагле біле.
4ornobile: (двоє)



Сходили вчора з Миркою троха прогулятися й по справах і якось між иншим купили їй чудову шапку -- як каже Мирця, "дурну". Ага, шапка настільки дурна, що я аж засумнівався у власних здібностях.


А от і задоволений носій... )


Біле.
4ornobile: (Я)



Як я вже згадував, на вихідних їздили до бабусі. Ще в дорозі Мирця радісно згадала, що нарешті наобіймається з котом. Так і було. Марчик у бабці ручний, так і лине (але все, що відбувається на кухні, січе безупинно). Так шо вони знайшли один одного... )
4ornobile: (двоє)



Поки відпочиваю від Ніжина і готуюся до написання Чернігіва, ось вам наш завалений горизонт автопортрет. "Гаврики в Ніжині" називається.

4б.
4ornobile: (Я-2)


-01-

На другий день перебування в Одесі ми нарешті здійснили те, заради чого їхали, – вибралися на море. Навчені холодом попереднього вечора, на цей раз утеплилися по максимуму, перевірили запаси рятувального коньяку і вирушили в дорогу.

Початково ідея була прокатитися на канатній дорозі, але ми самі ні мєсниє вдало її прогавили. Тому лишався єдиний варіант: труситися в одеському трамвайчику до кінцевої – до пляжа «Отрада». А там…

Купа завалених горизонтів )
4ornobile: (Я-2)


-01-

Мені дуже соромно, але на Пейзажці -- такій, якою вона є зараз -- я ніколи не був. Більше того, я навіть не знав, де вона знаходиться. Хоча проходив там неодноразово, в тому числі ще тоді, коли там нависав паркан і будівництво чогось ну дуже потрібного для міста, ага.

І от минулими вихідними, про що я вже писав, нас з [livejournal.com profile] mur_myrka нарешті туди занесло. Я був в обсолютному захваті! )
4ornobile: (двоє)

Хороша зима цього року вийшла, якісна. це вже вкотре нас снігом замітає? Кайфую!:)

Тим більше, що в мене тут є тепла літня Мирця, от!


А тут ще одне синьооке... )
4ornobile: (Я-2)



Мурмирлятко грайливе:).

Літо-2009.

Бі-і-іле:).
4ornobile: (Default)



Київ, літо-осінь 2009 року.

Насправді, я отих файних дівок на дальньому плані фотографував, але тут прийшла Мирця і все переграла по-своєму. Тіки їй не кажіть...

Біле.

Profile

4ornobile: (Default)
4ornobile

January 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 07:27 pm
Powered by Dreamwidth Studios