4ornobile: (4орнобіле)


За наводку дяка [livejournal.com profile] dfaw.

Біле.
4ornobile: (знак)


Папа Бенедикт XVI лишає Ватикан

(с) З фейсбучека [livejournal.com profile] carabaas

Біле:).
4ornobile: (Я-2)
Сьогодні одним котом під нашими вікнами стало менше.

Кіт боровся, скільки міг, але дві пазурясті лапи -- це так мало проти чотирьох зубастих рях.

перед світанком крізь дрімоту я почув якесь вовтузіння на дворі, що перейшло у жалісне суче скавчання в два голоси. Потім до нього додалося ще дві собачі глотки, а далі роздався кошачий крик. Ще не зовсім розуміючи, що відбувається (справа була о пів-на-п'яту ранку), я підірвався до вікна і попшикав у темряву. Темні плями у ній не звернули на те жодної уваги, а котячий крик за кілька секунд перейшов на слабенький хрип.

Поки я шукав окуляри, поки намацував хоч якісь капці, поки боровся з дверима, поки злітав у двір, врізаючись в стіни і поштові скриньки, все скінчилося. Кота не було чути, лише чотири сучі тіні вовтузилися на клумбі напроти будинку. Навіть спробували на мене погавкати, але від першого ж шарудіння по землі в пошуках хоч якогось каміння -- а яке там каміння, лише дрібна щебінка та пилюка – кинулися тікати по широкій дузі.

Кота ніде не було. Я потайки сподівався, що спрацювала кошача карма, і він вирвався. Аж тут збоку почулося: "Фу! Пішли геть! Фу!". Парочка, що зажималася в бесідці біля сусіднього будинку, шуганула собак і схилилася над чимось на доріжці. Я рвонув туди.

На доріжці лежав кіт. Чорний. Виявляється, ті бляді тягали свою ледь живу іграшку по двору, поки я їх камінчиками лякав.

Ми не знали, що робити. Здавалося, що він ще дихає, ледь-ледь. Морда, вуса булі теплі, крові і ран не було -- тіки потріпаний. Але згодом все стало зрозуміло: очи на світло не реагували, вуха холоднішали. Все.

Може, то і на краще -- бо я не знаю, що робив би, якби не все.

Реакція нас трьох, схилених над мертвим котом близько п'ятої ранку, була одна: "Труїти".

У нас під вікнами був лише один чорний кіт (не виключено, що задушили сусідського, але від того ніфіга не легше). Один з наших паркурщиків, як ми їх називали. Після зими вилізли з підвалу два брати-акробати (хоча чи коти то були, чи кицьки -- невідомо), котрі нас з Миросею неодноразово розважали, штурмуючи дерево напроти і намагаючись розминутися на його вершечку. Улюбленці.

1, 2, 3... )

Бути свідком смерті кота було однією з моїх внутрішніх не те щоб фобій, але дуже небажаних подій. Свого часу я дуже боявся побачити, як помиратиме моя старенька кицька -- теж чорна. Бач, острах наздогнав инакше. Ініціація, блядь.

Чорне.

ПиС: Сьогодні нашого паркурщика під вікнами не було. Дружбана його, щоправда, теж -- а вони зазвичай разом гуляли. Зато під кущем вовтузилися, хапаючи один одного за хвости, два юних чорних чорта. Видко, встиг, встиг чорний наслідити на цьому світі! Принаймні, хочеться в це вірити.
4ornobile: (двоє)

Шрьодінгер ходив по кімнаті в пошуках котеня, що нагадив, а той сидів в коробці
ні живий, ні мертвий.

Біле.
4ornobile: (Я)


Якось лежить Наруто п
ід під'їздом... Ну має ж право благородний кіт полежати під власним під'їздом? Так отож! А те, що розлігся посередині доріжки, – ну так то нічого страшного: люди – не трамваї, об'їдуть. 

А тут, значить, челемкує домів сусідка з собакою. Пес сурйозний такий, типо пітбуль чи щось подібне – ну тобто з зубами і без намордника. А кіт підняв голову, подивився на них, як на гівно, і лежить собі далі. Хоча по морді видно, що йому вже цікаво, що в нього на обід сьогодні буде, да. 

Слід зазначити, що сусідку вже неодноразово і дуже переконливо попередили, що якщо її собачка з зубами і без намордника зробить щось котику з пазуряками і без башні, то погано буде всім. Сусідка про все це пам'ятала, тому на конфлікт не пішла. Поховання зараз взагалі дороге задоволення, тим більше з власним собакою. А лікування – ще дорожче. 

Тому сусідка відійшла метрів на п'ятнадцять від кота і стала чекати, коли він піде. А він, скотина неблагодарна, лежить собі і кайфує від вседозволености. Отак хвилин десять стояла. Потім вже хтось виходив чи заходив у під'їзд, і Наталка-котохазяйка з балкона попросила посунути котика, тваринку було нагло спихнуто з нагрітого місця і конфлікт було розрулено. Тільки сусідка-собачатниця ображено буркотіла під ніс: «Ну що за коти тепер пішли! Зовсім собак не бояться!» 

І її можна зрозуміти. 

Біле (закамуфльоване чорне) з вусами.

4ornobile: (Default)

У мо
їх друзів є Наруто.

Він чорний, мордатий і поважний. Останнім часом, правда, його ще називають Огризком. За подертість, погризаність і побитість. Тому що Наруто – істота здебільшого дворова, ніж домашня. Домів він приходить хіба що відіспатися, від’їстися і иноді відлежатися – це якшо на трьох або двох лапах приповзає. Ну і вилизати свою бойову сраку на господарському ліжку. Останнє, як відомо, – обов’язкова функція будь-якого кота. Така поведінка означає, що котик ся почуває добре і впевнено. Якщо ж кіт не вилизується на хазяйському ліжку (зазвичай на подушці), значить, це якась версія з обрізаним функціоналом або взагалі підробка.

Але повернемося від абстрактних котів до конкретного Наруто.

Наруто не боїться собак. Тому за Наруто боїться його хазяйка – Наталка. Бо ж пси різні бувають, в тому числі великі і без намордників. І коли на одній ділянці опиняються одночасно Наруто, Наталка і чийсь собака, Наталка хапає готового до бою кота за ошийник і кричить: «Приберіть собаку!»

Собак зазвичай прибирають. Наруто взагалі всі дуже поважають. Тому що якось один мудак з хуліганських міркувань пнув кота, що спокійно грівся собі на сонечку, і за кілька секунд у дворі матеріалізувалася Наталка з сковородкою. А Наталка і без сковородки – особа вищою мірою небезпечна. Особливо якщо це стосується кота. Я при ній навіть гладити його боюся, раптом щось не так зроблю. Хоча без неї боюся ще більше, бо тоді мене точно ніхто не врятує. Проте, варто визнати, відриватися на друзях родини Наруто собі не дозволяє, просто робить суворий вигляд. Дуже чемний кіт.

У Наруто є кореш – такий же ніндзя, як і він. Зазвичай дружбани скорочують один одному здоров’я у боротьбі за територію, але иноді об’єднуються. Востаннє вони об’єднувалися, щоб завалити якогось забіглого собаку. Спільними зусиллями, з використанням таємних ніндзяцьких технік, загнали його на дерево. А потім сиділи внизу і сторожували. Хоча могли б заскочити на ту гілочку і впоратися з ворогом на місці. Але не стали. Що зайвий раз свідчить про їх котячу благородність і великодушність.

Все.

Котяче чорне з білими лапками, краваткою і комірцем. І з вусами, з вусами!
 

4ornobile: (цап-цап)

Намалювалося десь з місяць тому, все забував вивісити.



На цьому, гадаю, мої футболкові експерименти закриваються на невизначений час. Нема ані часу, ані натхнення.

4б.
4ornobile: (Я)



Як я вже згадував, на вихідних їздили до бабусі. Ще в дорозі Мирця радісно згадала, що нарешті наобіймається з котом. Так і було. Марчик у бабці ручний, так і лине (але все, що відбувається на кухні, січе безупинно). Так шо вони знайшли один одного... )
4ornobile: (руде)

Щойно стався дубль два.

Я більше ніколи-ніколи не буду так робити! Мабуть...

Ридаємо. :))

Біле.
4ornobile: (кіт читає)
У маршрутці якась дівчина випадково полоснула мене манікюром по носі. Доб хоч не по яйцях…

***

Найважливіше в житті я пишу прописом, ручками. Взагалі люблю писати, а не набирати. Мозок тоді працює, аналізує написане, згадує правила і давну думки. Мабуть, тому і не літератствую – впадлу писати, а потім набирати.

***

Життя проминає швиче, ніж нам здається. Озирніться: все це було зовсім недавно. А тепер подивіться на календар і в дзеркало.

***

Зміни даються нам важко. Зі сльозами на очах, ага. А потім входять у звичку

***

Зазвичай ми чудово розуміємо, в що нам виллється та чи инша дія. Але сподіваємося, що пронесе. Проносить, як правило, гаєчним ключом по голові.

***

А по-моєму, помирати не страшно. Якщо вже старість і час прийшов. Тому що до того часу все так затреться і дістане, що смерть стане пофіг. Єдина зміна, що принесе полегшення. Скоріше б до своїх...

***

Ну і да: всім добраніч.



4б.
4ornobile: (Default)



Гадаю, вже чимало хто бачив, але я з цим котом тіки познайомився. Закохався з першої спроби. Либлюся в монітор вже другу годину. Під катом -- компіляція з його витребеньок )
За наводку дяка [livejournal.com profile] sagitta145 .

Котобіле.
4ornobile: (Default)



З'їздили до Білої Церкви. Були прийняті тепло, якщо не сказати, що гаряче... )


4ornobile: (кіт читає)

Повернувся був з Харкова, заліз у френд-стрічку, а там підступна [livejournal.com profile] zuzichka задачку загадала. Давай-но мені, каже, 4орнобіле, свою любов. Причому одразу в десятикратному розмірі, шоб жодних сумнівів не було.

А я шо, я нічо. На Мирку зирк: не спить, зараза. Зовні типу Макса Фрая читає, а насправді вуха в мій бік погорнуті, я ж бачу. Вона в мене талант: вміє дізнаватися, шо і кому я пишу, по стуканню клавіш. Дівок визначає з першої спроби. А потім скандал, да: я весь в шмарклях і сльозах, вигляд винуватий, хоча ніби нічого такого і не задумував…

Ні, думаю, так справа не піде. Ото побитим спати лягати – погана прикмета, вранці змусять підлоги драїти, мити посуд і сміття виносити.

Тож дочекався до сьогодні. Поки ніхто не бачить, за спиною з сковородкою не маячить, швиденько виконаю усі зюзічкіни бажання. А бажає вона знати, шо і нафіга я люблю. У кількості десяти штук. От же ж ці дівочі забаганки! Пальці болять виконувати! А робити треба, ібо пообіцяв здуру.

Насправді, це не так вже й легко, бо в мене з певного, абсолютно непоміченого моменту в минулому нема любовей як таких. Скоріше є те, шо пофігу і шо не пофігу. Останнє ділиться на позитивне і негативне. Тому фактично розповім про позитивні непофігу. Отже... )
4ornobile: (цап-цап)

Треба клікати по світлих сотах, закриваючи прохід коту, щоб не вибіг за межі поля. Якщо заженете так, що ховсім зрушити не зможе -- бінго!

Загнав паразита з 6-ї спроби:))



Получить код для вставки игры к себе в ЖЖ

Біле.

Profile

4ornobile: (Default)
4ornobile

January 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 10:49 am
Powered by Dreamwidth Studios