4ornobile: (я)
Ринок, ятка з яйцями. Перед нами купує бабка, хитро вибираючи в пластикове відерце яйця з різних лотків. Я її вже не вперше бачу: завжди так вибирає 40-50-60 штук. Як вона пішла, розговорилися з продавчинею. І та розповіла, що бабка вибирає яйця без штампиків. А далі йде туди, де торгують "з землі", і продає їх як домашні. Купує по 8-9 грн., продає по 14-16. Бо ж з-під сільської курки, ага. Такий от бізнес на прихильниках еко-продуктів.

З полуницею нині, до речі, приблизно та ж сама історія. Купується звичайна полуниця на ринку, засипається в пізнаваний всім плетений кошик і троха руками перемішується. Щоб злегка підтовклася і підмокла. Бо ж це не в ящиках фабрична, це з землі. Сьогодні вранці збирали в себе на городі. Потовклася, поки везли -- в тих маршрутках самі знаєте, як возять.

Ну, і так далі, і тому подібне.

Зелененьке.


ПИС.: Друзі, тут мені підказують, шо слово "лотк" в мене з якогось хера залінковане. Одразу кажу: це не я, в мене такого навіть не світиться, ШТМЛ-код чистий. По ходу, СУПчик знайшов новий спосіб підзаробити трошки баблішка.
4ornobile: (я)
Шкарпетки Яроша -- оце сила! Можна ходити по воді і не прати. Хто не сховався -- ми не винні.

!088

Ну, і щоб ніхто не сумнівався, шо я продався Госдепу, -- ісконний гамериканський сухпайок. Медаль від Байдена і наколоті печеньки від Нуланд -- в сейфі. Бережу для нащадків.

Ну, а якщо серйозно, то дякую [livejournal.com profile] diana_ledi і всим, хто їй допомагає. Реквізити та инші подробиці для тих, хто хоче допомогти нашим на передовій, -- у неї в журналі. Дуже раджу і навіть наполягаю.

Червоно-чорне.
4ornobile: (4орнобіле)
Вчора десь близько 9-ї вечора гуляли з колегою малолюдним Майданом, матюкалися з приводу Асоціації з ЄС і глузували з сцикотливості влади, котра в листопаді ставить ялинку, щоб, не дай бох, в річницю Майдану купка активістів не подумала вийти згадати минуле і покричати в мегафони. От же ж торкнуло яйцелікого 9 років того, досі не відійде.

А о півночи телефонує Мирося з Турції і питає, що там в нас коїться і чи я не на Майдані. Зхералі, кажу, мені Майдан, я капусту смажу, і взагалі кухні ппц, люба. А Мирка мені і розповідає...

Да-да, я в курсі, що все вже було. Що історія повторюється у вигляді фарсу. Що Майдан зара -- тіки випустити пару. І так далі. Це все правильно. Так і є.

Але розчарування і апатія -- це дуже зручна для будь-якої влади штука. Вона дає гарантію від ротації на владному Олімпі. А вірогідність змін з перспективою виліту з владної гори нахер -- дуже непоганий фактор, стимулюючий... А все стимулюючий: і хитрожопість, і здоровоглуздість. Так от вони там нагорі геть втратили страх. Намертво. Нагадати ТРЕБА. Тому як би я сам не ставився до трійці Кличко-Яценюк-Тягнибок, я не можу не підтримувати тих, хто був сьогодні на Майдані.



Далі буде більше. І народу теж. Ну, а як же: непримітні, але моцненькі мужички в цивільному прийдуть, з невеличкими такими відеокамерами (і без) і сірими уважними очима. Завжди будуть поряд з епіцентром подій, але ніколи -- в. Побачиш такого -- перекрий йому краєвид. Ненавмисно, звісно ж, а виключно в силу обставин, ага.

А ще я фігію, як ця влада (с) примудряється сама собі на яйця наступати. Оголосити про відмову від європейського вектору розвитку (а вчора було саме це, не будемо ся оманювати) в День початку Майдану -- це, сука, треба мати талант, карму і вдачу! Отак от зненацька -- ЄБЛИСЬ! -- і понеслась. Генії тактики та стратегії!

Синьо-жовте.
4ornobile: (сніг)
!IMG_6416
-01-

Згідно прогнозів синоптиків, нині -- стані теплі осінні дні. Точніше, день. І як теплий... Ну, жити можна: без капелюха гуляти ще не зимно, ноги не мерзнуть -- і слава богу. Кажуть, ще пара подібних діб буде на початку наступного тижня. А потім так -- ЖАХ! -- і одразу справжня зима. З 1 грудня.  З морозом, снігом і Поповим у Відні від гріха подалі.

Тому не можу не згадати про зиму минулу. Котра, щоправда, зненацька, але рясно впала посеред березня, 23-го числа. Пам'ятаєте ж цей драйв, правда? Оскільки я тоді, обжершись купою схожих одна на одну світлин у камрадострічці, свої шедеври не викладав, то роблю це зараз. А що, маю право. Влітку ж, як збирався, забув...

Так що дивимося і насолоджуємося. Скоро все це буде. А я вже нещадно чекаю, коли замерзна люба Оболонь та Собаче гирло. На волю хочу, в крижані пампаси.

Біла морозячка... )
Біле.
4ornobile: (руде)
Народе, і підкажіть-но мені якийсь ядерний засіб, здатний надійно пробити не менш надійно зажирені усіляким шлаком труби?

А то пару днів тому стали ми відчувати, що щось у нас померло в районі кухонної раковини. Перша підозра прогнозовано пала на смітник під нею, але коротка інспекція засвідчила, що той живіший за усіх живих, в ньому народжуються і гинуть цивілізації, але роблять це тихо і культурно. Тому я став прискіпливіше принюхуватися до самих стоків, і ці мої припущення підтвердилися. Справа в тому, що в нас дві мийки: основна (велика) та допоміжна (маленька). Остання і є слабким дзвеном.

Сьогодні взявся виправити ситуацію. Пара хвилин роботи вантузом -- і я ганебно втік на балкон. Ібо сморід піднявся такий, наче пащу мертвяку прочищаю. Що, мабуть, не так вже й далеко від правди. Кілька підходів до снаряду (все за наукою, з перервами на відпочинок і відновлення дихалки) дещо виправили ситуацію з ускладненим водопропусканням, але кухня тимчасово вийшла з переліку житлових приміщень. З метою профілактики -- ну, тобто, в цілях експерименту -- залив  в ту клоаку "Доместоса". Звичайного мийного, для туалетів. Суміш ароматів перевершила всі очикування, страх перед мийкою наблизився до панічного. Зара трохи розвиднілося (щоправда ніс тепер відмовляєтся виконувати обов'язки в повному обсязі), але ж треба якось далі жити. Бо ж доведеться знову розбирати ту хитровигадану систему, а мені і одного разу того гівна на роки вперед вистачило.

Може, там сусіди після ремонту сантехніка, що проштрафився, закопали? Значить, треба щось таке, щоб і його розчинило.

Рятуйте!

Кольору дорослої несподіванки.
4ornobile: (руде)
Під під'їздом пробило трубу з гарячою водою. Троха розмило дорогу, в асфальті дірка -- добре, що машини припарковані встигли роз'їхатися. В ЖЕКу обіцяються місяць без гарячої води. Страшно уявити, що б було, якби холодну пробило -- місяць без каналізації?

...А над дахами періодично пролітають гарні сріблясті гвинтокрили. То на Межигір'я, то з...

Чорне, в перспективі замерзле й немите.
4ornobile: (4орнобіле)
Намагаюся повернути режим в нормальне русло. Поставив на ранок три будильники, щоби будили кожні 15 хв. Зі скрипом таки прокинувся. Умився, причепурився, зібрав ліжко, пішов смажити котлети -- ще з вечора збирався. З позавчорашнього. Насмажив, взяв з собою на роботу. Йду і думаю: "Млин, якого фіга я пішов ТАКОЮ дорогою? Мені ж не сюди! Чого я ТАК обхожу цю машину, і як вона взагалі тут опинилася -- точніше, як я опинився з ТАКОГО її боку?" І тут починаю прокидатися насправді, ще уві сні допетрюючи, що, власне, не так. На годиннику -- 9:29. Ну, мли-и-и-ин...

Синьо-сонне.
4ornobile: (Ляля)
Так склалося, що каву у нас в хаті варить [livejournal.com profile] mur_myrka. Я, звісно ж, подаю це як результат моєї мудрої дресури, а вона -- як наслідок мого чоловічого самодурства і її тєжкої жіночої долі. Хоча насправді все простіше. Як в тій пісні: за що Олекса не візьметься, все перетворює в гівно. Замість кави у мене стабільно і безнадійно виходять помиї.

От, скажімо, пішов я зара на кухню, загрів воду, залив окропом турку, аби не холодна була, поклав чотири ложки кави, кориці додав, залив водою, поставив на малий вогонь і пільную над плитою, акі коршун злий, щоб не втекло. Пільную. Пільную. Бачу, щось не так. Зазираю в турку -- а вона вже кипить. Навіть піни не підняло ані трошечки.

Спробував -- помиї. Вилив. Повторив процедуру. Стою, пільную, помішую ложечкою. Ложечка каже: "А вот і хер тобі!" -- і падає, відскокуючи метри так на півтори. Нахиляюся за нею, а над головою так одразу -- "Пш-ш-ш-ш!!!". Втекла. Хоча мить тому навіть не збиралася.

Спробував: пити можна, але все одно помиї. Вилив. Повторив, попередньо підготувавши запасну ложечку. Попільнував. На цей раз все вдалося. Зара відстоюється. Сподіваюся, можна пити -- дуже вже кави хочеться.

Все ж таки, жінка -- це перше, що треба заводити на будь-якій кухні. Ну, і ножі ще. А далі вже все складеться.

А ви кажете...

Кавове.
4ornobile: (двоє)
Сьогодні мав зустріти мати з електрички, розважити три години і посадити на поїзд домів. Мама їхала від мами, тобто від бабусі, то ж попросив підкинути мені часнику (ну, давить мене жаба купувати за пост-юліними цінами цей традиційний й об'єктивно недорогий український продукт) і троха бабусиної самогонки. Я, в принципі, одразу знав, що щось піде не так... І в результаті таки отримав скромний пакуночок з бажаною пляшчинкою та цибулинками. А також кількома морквинами, бурячками, пакетом горіхів, баночкою смальцю, грибами ("Бабусю, а що це за гриби?" -- "А я знаю?!":) ), маслом, палкою ковбаси, кавалком сальця, фаршированою рибою і невеличким пакунком голубців -- про мою дитячу пристрасть до них знають, мабуть, всі навколишні села, і всі гуртом їх крутять.

Радує, що від яєць, яблук, банки огірків і варення мамі вдалося відбитися. Як і від бульби, котру бабуся за старою звичкою наполегливо пропонує кожного приїзду до неї. І навіть иноді крадькома підсипає в торбу. А то як же ж -- любий онучок голодує там в місті. Де ж він таке домашнє поїсть.

Зато в холодильнику якось аж посвітлішало і зафестивалило. А ми не стрималися і врізали сальця -- свіженького, рожевенького і троха підсоленого. І хильнули по ковточку самогонки -- ще з старих запасів, котрі я як раз і хотів дещо оновити.

Україна така Україна. Благословенна земля, все ж таки!:)

Біле.
4ornobile: (Ляля)
Сьогодн, 22 вересня, маємо останній день відвідати такі зачотні події.

ІІ Міжнародна виставка для дорослих X-planet

!IMG_1714

Зара почну дуркувато хіхікати, як в 9-му класі... )

Дні Львова у Києві

!_MG_9290

Останній львівський день у столиці... )

Отже, ворушіться, мої друзі, не втрачайте життя!

Шануймося!

Біле.

ПиС: Ну, і про ГогольФест не забуваємо, та.
4ornobile: (Я-2)
На карці пам'яті в камері -- два міністра (Табачник і Клименко), смаження стейків, виставка секс-іграшок з сеансом зв'язування-підвішування і троха "Великого й величного" з Мистецького Арсеналу. Зашибісь набірчик, я вважаю.

Блакитне.
4ornobile: (лені)

"...Елементарний непрямий масаж серця і штучне дихання, які можна зробити, чекаючи приїзду «швидкої», дають можливість врятувати близько 5% постраждалих від раптової зупинки серця. Якщо ж поблизу є автоматичний дефебрілятор, то можна врятувати від 40% до 75% постраждалих..."

Що і як робити -- тутой (або рос.), з малюнками.

Вважаю, вже що-що, а це ен завадить знати кожному.

Червоне.
4ornobile: (двоє)
!IMG_0126
-0001-

В рамках дружнього набігу на батьківський холодильник Харків ми з [livejournal.com profile] mur_myrka з короткочасним неробочим візитом відвідали місцевий Парк культури та відпочинку ім. М. Койкого Горького. Дуже нам його харківські друзі радили, мовляв, подивіться, до чого техніка дішла. Техніка нас не сильно вразила, оскільки проінспектувати її не дала жаба (35 грн. за коло на "Американських гірках") або черги (півгодини на "Чортове колесо"). Зато на місці Центрального фонтану тепер є инших фонтан -- здається, по-научному його називають "шутіхою", але я більше схильний до "плювачки". Ото на днях перебирав світлини, дивився на себе збоку і реготав.

1010 фотопоглядів Мирки... )

Біле.
4ornobile: (хто тут)
Щойно в смітнику вибухнула закопана там пляшка з залишками зіпсутого кефіру. Ефект більш ніж переконливий. Заодно і прибрали:).

Чортобіле.
4ornobile: (4орнобіле)
...А все ж таки [livejournal.com profile] mur_myrka в мене майстер спорту з розпаровування шкарпеток. Сьогодні поліз в шухляду -- два останніх залишилося. Сірий і зелено-смугастий. Ну, знайомий ранковий квест. Поліз в купу з випраним шмоттям шукати пару. Знайшов: як раз один одноколірний і один смугастий. Білий і помаранчово-чорний. Мать...

А все чому? А все тому, що прати шкарпетки по мірі надходження мені впадлу. Тому вони збираються в терикони і перуться гуртом. Миркою. А вона, все ж таки, майстер спорту з розпаровування шкарпеток...

Біле:).
4ornobile: (знак)
...А вчора мені наснилася [livejournal.com profile] zuzichka.

Події розвивалися у Харкові. Зюзічка була прекрасна й неперевершена. З наполегливістю молодого пітбуля вона переконувала мене, що лютеранська кірха на Клочківській вулиці неподалік Заводу харчових кислот побудована позаминулого століття. Я дико дивувався, переконував, що сам пам'ятаю, як 4-5 років тому її тільки будували. Але Зюзя наполягала на своєму: мовляв, храм давно побудований, пам'ятник архітектури, вона його з дитинства пам'ятає. І мармиза така вперта, шо хана. Я аж прокинувся від обурення. На годиннику була 5 ранку. Отакі от позитивні понеділки:).

Якщо ж точніше, то мова йде про римо-католицький Храм Святого Сімейства на Клочках. Минулого року його мали добудувати. Щоправда, в моїй пам'яті (до написання цього допису) він і правда був лютеранським, як колись мені хтось сказав. От пам'ять все і перекрутила.

Млин, не могло вже щось цікавіше наснитися!:)

Біле.
4ornobile: (філін-кот)
Чотири години на педалях -- це кайф. Курити при цьому хочеться дико і швидко -- 15 хвилин вистачає, щоб вИдихатися. Доводиться дивитися на годинника. Незручна звичка.

Пиво після чотирьох годин на педалях -- божа роса.

Далі досвідчені велосипедери можуть не читати.Нецікаво... )

З прекрасного. В стратосфері, на висоті 20 км, висять зонди, на яких встановлені передатчики вай-фай. Котрі впливають на наш мозок і вказують, як нам діяти. Почуто на Пейзажці.

З чудового. Якесь озеро на Богатирській. На березі сидять пара рибалок з вудками. Поряд -- жінка одного з них. І три жирних коти. Сидять, чекають.

Сеанс дибру закінчено.

А зараз, мої солодкі, я відкрию мапу і буду дивитися, яким макаром я їхав на Поділ, а виїхав на Сім'ї Хохлових.

Велобіле.
4ornobile: (Ляля)
От він, мій красунчик!

!IMG_8499

Точніше, не мій вже 4 роки, а [livejournal.com profile] juno_erector, але менше з тим. За іронією долі мій ВіКі перебрався за колишнім власником до столиці, а нині я його випросив на кілька днів на покататися. І от що я вам скажу.

Київ, сцуко, великий. Тобто до-о-овгий. Перегнати велосипед з Лісової на Героїв Дніпра -- це таки далеченько. Особливо нетренованій офісній тушці. Особливо вночи. Особливо з заїздом на Русанівку на пиво, а потім -- ще й з блуканнями на виїзді з неї І на незнайомій Лівобережній розв'язці.

Одразу видно, що ВіКі доглянутий і взагалі улюбленець в хаті. Йде -- як пливе, тіко у вухах свистить і потьорте сідло скрипить на чудових київських дорогах. Темрява, ліхтарі, помірно розвантажений Київ автодорожній. Лєпота. Головне -- стежити, аби задня фара не злетіла чи перестала мигкотіти вночи. А то стану повною несподіванкою для водіїв. А вже якою несподіванкою стануть вони для мене!

Підрізали лише півтори рази, і то чуйка спрацювала і встиг вдавитися в бордюр за мить до. От же ж ці любителі обійти автомобільний потік справа! Також радують епічно обдаровані довбойоби, котрі не переносять, коли їх обганяє велосипед -- при тому, що вони, взагалі-то, стоять на узбіччі. Це ж треба, суко, дочекатися, поки педальний випереться на другу полосу, і дати по газах, не даючи піти назад до узбіччя. А те, що ззаду якби теж машини, в котрих значно більша убойна маса -- ні, не бачили. Щоб ви, суки, знайшли на дорозі свою фінальну яму і стали на до-о-овгий капремонт!

Але не будемо про сумне, тобто звичайне.

На нічних зупинках столиці спить вражаюча кількість тих, хто так і не дочекався свого останнього тролейбуса. На дніпровській набережній самий шик -- виїхати під парапет і поставити машину перпендикулярно, а можна дві рядочком, щоб водії могли спілкуватися через вікно. Вбиті всюди стовбчики нікому не заважають (як я один з них, вихоплений фарою з темряви в парі сантиметрів від колеса, оминув на 3х8 -- досі не уявляю! Ото б була велопрогулянка пряміком в реанімацію!). Як бонус -- один секс на капоті бочині. Не зовсім, мабуть, зручний, зато палкий. Намагався прошелестіти тихо, аби не злякнути.

Заснути за кермом велосипеда -- реально. Світло-сіре смуга переднього колеса на темносірому тлі асфальту, ритмично розбавленого жовтими плямами від ліхтарів так заспокоює...

На Оболонь я в'їхав в напівмертвому стані. Прокляття на адресу своєї самовпевнености і авантюрности вже закінчилися. Але докрутив. Ввалився в під'їзд о 2-45, чимало здивувавши конс'єржку. А за хвилину сонну ліфтову шахту оголосиввтомлений і дещо істеричний регіт... )

Зара троха розгребуся з рутинкою і під вечір поїду розбивати сідалище далі.

Велобіле.
4ornobile: (філін-кот)
"...Министерство здравоохранения разрабатывает законопроект о запрете выставления на витрину ларьков пачек с сигаретами.

Об этом заявил завсектором контроля за табаком Института стратегических исследований Минздрава Константин Красовский..."


(звідси)

От же ж цей невгамовний Красовський і компанія! Все їм мало, а на цигарках світ зійшовся і не розійшовся! Скоро, гадаю, навіть назву цигарок не можна буде говорити, а слово "сігарєта" біде образою почуттів некурців, а точніше -- тютюноборців.

Тим часом навкруги набирає дедалі більших обертів якийсь надзвичайний, абсурдний за своїми масштабами горілчаний апокаліпсис. "Пєрєпьолка", очищена яйцями топ-менеджмента завода (як? поясніть мені, бляха-муха, ЯК???), "Хлібний дар" від черкаських козаків (сцуко, могили розривали, щоб рецепт визнати), йобана всюдисуча "Хортиця" з наліпленим "органічним листочком" на етикетці (де ж вони стільки натурсировини накопали?) конкурують один з одним в нездарності чергової реклямки по радіо, інтернетіку та іншим передавачам інформаці. Спонукає молодь до дорослих розваг. Доступних таких дорослих розваг.

І шо всі ті Красовські? Нє, вони нічого такого не бачили. Вони по тютюну фахівці. Видно, в дитинстві махорку їсти змушували, от і лишилася травма на все життя. І за горілчаний ппць у нас все так же повна тиша. В мене підозра, що саме водкороби тютюноборцям і приплачують (хтось же їм, врешті решт, платить). Пийте, народ, та запивайте. Тіки не куріть. Бо куріння дуже шкодить здоров'ю, але до деградації особистості не призводить. А горілка -- в самий раз. Швидко і якісно. Натомість дає відчуття короткочасного кайфу і відсутності усіх проблем. Що корисно. І вигідно.

А ще мені дуже цікаво, скільки народу перехворіло від старань тютюноборців цієї зими. Підхопивши протяг, простудивши вуха, заробивши бронхіти з рінітами. Нема такої статистики. Хоча люди такі є. Втім, тютюноборцям на них срати: вони щиро переконані, що курці -- недолюди. Другий сорт. А тому і думати про них не варто. Тут би баблішко відпрацювати. Поки є, що відпрацьовувати.

Чорне.
4ornobile: (хто тут)
Вчора завершив розтягнуту в часі епопею з прибиранням на балконі і таки помив тамтешні жалюзі. Подумаєш: майже 4 години відчайдушного мату з ванної – і вуаля, все блищить та сяє.

Мити жалюзі я не дуже збирався. Хіба що протерти троха від пилюки з метою приглушення персонального перфекціонизму. Поки не зняв їх з вікон. Після чого стало зрозуміло, що без водних процедур не обійтися.

Взагалі-то, я вважаю, що найкращий метод чистки жалюзі – це загнати на табуретку жінку (1 шт.), видати їй ганчірку з мильною водою (згідно потреби), цінні вказівки (довільно) і преіодично контролювати процес (факультативно). Але підходящої жінки в межах доступности не знайшлося, оскільки в неї, бачте, сеанс термінового фотошопу. Тому довелося оголошувати війну за чистоту та порядок одноосібно. І, скажу я вам, жалюзі ледь не перемогли...

Мити їх одному важкувато. Не в плані фізичного навантаження, а в плані зручности. І мені можна вірити, в мене тепер є одна натренована на тримання довгих предметів рука і лоб, готовий в будь-яку мить впечатати підступні й слизькі жалюзі в кафельну стіну, щоби не дати їм пасти надто низько.

Найважче далася перша жалюзя. Вона виявилася боковою, до неї не дуже дотягувалася рука людини. Тому на другій годині боротьби я впав у відчай і пішов курити. Потім повернувся, подивився на фронт подальших робіт, і пішов курити знову.

Найпротивніше в мокрих жалюзях – це їх тотальна нестабільність і схильність злипатися попарно. І душ. Котрий може в будь-яку мить перегорнуитися від тиску води і зарядити тобі струмінем в морду, живіт, пах та инші життєво необхідні органи. Скільки разів я помився за вчора, я вам не скажу. Зауважу, що все це було не за власним бажанням. І додам, що ще раз я помився, коли відмивав від цього трешу і угару вану. Хоча, як завжди, зовсім не збирався.

Хто вважає, що жалюзі можна просто прополокати під душем, тому моє відверте «Га-га-га!» четвертого ступеню. Фігушки! Ганчірочкою, дорогенькі, ганчірочкою! Намиленою. З постійною заміною води та полоканням помитого.

Словом, якщо комусь треба буде повторити цю марудну справу (і в нього нема під рукою підходящої жінки), то от мої поради:

1. Мити кожну лопасть кремо – це зустріти старість в обіймах напівмитих жалюзів. Тому прокручуємо їх в закрите положення і миємо всі разом. Спочатку один бік, потім його ж, але вже перегорнувши (бо донизу дотягнутися рук не вистачає). Потім перевертаємо на инший бік і повторюємо процедуру.

2. Стіна, в яку можна вперти це жалюзідне полотно, – наше все. І лоб, яким можна забезпечити відносну нерухомість конструкції, також.

3. Лопасті дуже легко гнуться і дуже погано повертаються в свій оригінальний стан. Я перевіряв. Тому мити їх треба ніжно, без фанатизму. Краще пройтися ганчіркою два рази, ніж одним махом погнути кілька пластин.

4. Після того, як все помите... Ага, зараз! Всім лишатися на місцях! Перекручуємо лопасті в зворотній закритий стан (тобто на 180°). Вони ж нахльостом йдуть, і під цим нахльостом лишається бруд. І зара ми будемо його бити ганчіркою по морді.

5. Добре полоскаємо. Злегка струшуємо. Несемо на балкон. Вішаємо. Витираємо мокру доріжку за собою. Чекаємо, поки стече вода, витираємо калюжу. Вологою ганчіркою прибираємо розводи, що лишилися після висихання води. Бінго!

6. Вішаємо. Хвалимо себе. Сваримо Госдеп, Кремль і, про всяк випадок, Кнесет, які тільки заважають. Хвалимо себе. Наливаємо віскаря. Кидаємо лід. Йдемо на балкон, запалюємо цигарку (факультативно) і милуємося зробленою роботою.

Бруднобіле.

Profile

4ornobile: (Default)
4ornobile

January 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 10:38 pm
Powered by Dreamwidth Studios